Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.05.2018 року у справі №914/2380/17

УХВАЛА

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2380/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

учасники справи:

позивач - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

відповідач - Фізична особа-підприємець Семчишин Леонід Миколайович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянувши матеріали касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018

у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. (головуючий), Давид Л.Л., Кравчук Н.М.

та на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2018

у складі судді Стороженко О.Ф.

у справі за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Семчишина Леоніда Миколайовича

про стягнення заборгованості у сумі 43 494,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2018 рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2380/17 позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено частково - в частині вимог про стягнення боргу у сумі 2 595,70 грн, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення боргу в сумі 40 898,34 грн - відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Семчишина Л.М. на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради борг в сумі 2 595,70
грн, судові витрати у справі покладено на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

10.04.2018 постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2018 у справі № 914/2380/17 залишено без змін.

21.05.2018 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 та на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2018 у справі № 914/2380/17 повернуто скаржнику.

26.06.2018 Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради безпосередньо до Верховного Суду повторно подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.04.2018 та на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2018 у справі № 914/2380/17, разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.

26.06.2018 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого Пєскова В.Г., суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та доводи, викладені у касаційній скарзі у справі № 914/2380/17, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від
20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 43 494,04 грн, яка виникла внаслідок порушення умов Договору від 28.09.2015 № Г-112-2015 (П) щодо своєчасної сплати коштів за тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності (на умовах оренди), а, отже, ціна позову у справі № 914/2380/17 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200 грн - станом на 2018 рік), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі Господарського процесуального кодексу України. Наявності таких випадків з матеріалів даної справи не вбачається і скаржником не наведено та не обґрунтовано.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 та на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2018 у справі № 914/2380/17, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.04.2018 та на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2018 у справі № 914/2380/17.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк