Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2020 року у справі №826/11994/18

УХВАЛА

27 березня 2020 року

Київ

справа №826/11994/18

адміністративне провадження №К/9901/8566/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року

у справі № 826/11994/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

До Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 826/11994/18, предметом спору у якій є визнання та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 27 червня 2018 року № 0008791-1301-1705, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - Транспортний податок з фізичних осіб, податковий період - 2018 рік, сума податкового зобов'язання - 25 000,00
гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 826/11994/18, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На час звернення позивача з адміністративним позовом - 2018 рік, відповідно до норм Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2018 року встановлено 1762,00 гривень.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 27 червня 2018 року № 0008791-1301-1705, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - Транспортний податок з фізичних осіб, податковий період - 2018 рік, сума податкового зобов'язання - 25
000,00 гривень, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Як на винятковість значення цієї справи, позивач зазначає необхідність домогтися існування єдиної, зрозумілої, однозначної і ефективної практики застосування норм права стосовно обчислення суми транспортного податку з об'єкту оподаткування фізичних осіб контролюючим органом за місцем реєстрації фізичної особи - платника податку.

В той же час, Суд не вважає за необхідне зазначити наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до даних АІС "Податковий борг" позивач зареєстрований за адресою:

Рівненська область, Дубровицький район, с. Селець та ним не повідомлено податковий орган про зміну місця реєстрації, податкове повідомлення-рішення правомірно винесене Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Так, відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з приписами статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже, законом встановлено обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеного в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №826/17798/18.

Посилання позивача на пункт 70.6. статті 70 Податкового кодексу України, а саме на те, що органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, не виключає обов'язку позивача повідомляти контролюючий орган відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки.

Враховуючи вищевикладене у суду не виникає сумнівів щодо неправильного застосування норм права судами попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 826/11994/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер