Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2019 року у справі №813/3182/18

УХВАЛА

28 березня 2019 року

Київ

справа №813/3182/18

адміністративне провадження №К/9901/7536/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 813/3182/18 за позовом Приватного підприємства "Ігор-Плюс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ігор-Плюс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 року № 0025284001, яким за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Підприємство зобов'язано сплатити штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 17000,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року, ухваленим за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року без змін.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що ст. 1 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру мають відношення до суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. Штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб'єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію у певних місяцях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не здійснює оптовий і роздрібний продаж алкогольних напоїв і не має ліцензії на такий вид діяльності.

Реалізація алкогольних напоїв не здійснюється у магазині, з огляду на відсутність відповідної ліцензії у ПП "Ігор-Плюс". Внаслідок цього нема наявних підстав для внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та КАС України, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питанні стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених статтею 328 КАС України.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

При цьому за змістом пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Таким чином ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Разом з тим матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 813/3182/18.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ. А. Васильєва підписС. С. Пасічник підписВ. П. Юрченко