Історія справи

Ухвала ВП ВС від 14.08.2019 року у справі №9901/325/19
Ухвала КАС ВП від 13.06.2019 року у справі №9901/325/19

УХВАЛА

27 червня 2019 року

Київ

справа №9901/325/19

адміністративне провадження №П/9901/325/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просив скасувати рішення ВККС України від 19 квітня 2019 року щодо затвердження результатів складення позивачем кваліфікаційного іспиту в частині письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, виконаного 29 жовтня 2018 року та зобов'язати відповідача здійснити повторну перевірку цього питання.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено строк протягом якого позивач мав усунути вказані судом недоліки, а саме: подати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якій вказати причини пропуску строку та надати докази їх поважності.

14 червня 2019 року поштовим відправленням зі штриховим кодовим ідентифікатором ПАТ "Укрпошта" 0102927192990 позивачу направлено належним чином завірену копію ухвали Верховного Суду від 13 червня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.

24 червня 2019 року на виконання ухвали Верховного Суду від 13 червня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Перевіривши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою, суд зазначає таке.

Про існування оскаржуваного рішення позивачу стало відомо 06 травня 2019 року з офіційного сайту ВККС України. В подальшому, 06 травня 2019 року він звернувся до відповідача з заявою про надання обґрунтування низьких балів та наявності підстав для визначення чи було порушено його права з цього питання чи ні. 22 травня 2019 року відповідач листом № 21-2878/19 відмовив у наданні оскаржуваного ним рішення, копії виконаного ним практичного завдання, обґрунтування причин й мотивів зменшення балів та у здійсненні повторної перевірки. Позивач вказує, що саме з відповіді відповідача, яку він отримав 03 червня 2019 року, йому стало відомо про відсутність належного обґрунтування прийнятого ВККС України рішення від 19 квітня 2019 року та порушення його прав. Посилаючись на зазначені обставини, позивач вказує на поважність причин пропуску встановленого процесуальним законодавством строку для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 16 Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді (зі змінами, внесеними рішенням ВККС України від 08 жовтня 2018 року № 221/зп-18), затвердженого рішенням ВККС України від 03 жовтня 2018 року № 211/зп-18, результати іспиту затверджуються Комісією й оприлюднюються на її офіційному веб-сайті не пізніше наступного робочого дня після ухвалення Комісією відповідного рішення.

Суд зазначає, що на офіційному веб-сайті ВККС України в розділі "Новини" за 19 квітня 2019 року (https://vkksu. gov. ua/ua/news/riezultati-kwalifikacijnogo-ispitu-skladienogo-29-zowtnia-2018-roku/) було розміщено інформацію про те, що 19 квітня 2019 року Комісією затверджено результати складення 29 жовтня 2018 року кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, рейтинг і резерв кандидатів на посаду судді на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

Отже, інформація про прийняття відповідачем спірного рішення відносно позивача була розміщена 19 квітня 2019 року на офіційному веб-сайті ВККС України та була в загальному доступі. Доказів того, що позивач вживав заходів для ознайомлення зі спірним рішенням з 19 квітня 2019 року до суду не надано.

Доводи позивача щодо обрахування строку для звернення до суду із цим позовом, з моменту отримання відповіді від відповідача, не можуть братися до уваги, оскільки законом не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від
22.10.96 за заявами N 22083/93,22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Зважаючи на вищевикладене, вказані позивачем підстави не можуть бути визнані судом поважними в силу ненадання позивачем доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали скаржнику в передбачені законодавством строки звернутись до суду з метою ефективного захисту своїх прав.

Суд звертає увагу, що доводам, викладеним у вищезгаданому клопотанні позивача, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 13 червня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.

Щодо твердження позивача про те, що жодним нормативним актом не передбачено його зобов'язання щодня перевіряти сторінку Інтернет Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оскаржуване рішення йому не направлялось засобами поштового зв'язку і враховуючи його технічні можливості доступу до інтернету він мав можливість ознайомитись з рішенням лише 06 травня 2019 року, суд зазначає таке.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі №9901/95/19 та від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Так, позивачем не надано до суду жодних належних доказів на підтвердження наявності об'єктивних оставин, які перешкоджали йому подати позов до суду у період з 06 травня 2019 року (моменту ознайомлення) до 19 травня 2019 року (останнього дня строку звернення до суду з позовом).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача щодо обрахування строку для звернення до суду, оскільки на ВККС України не покладено обов'язку надсилати копії таких рішень.

Частиною 1 статті 123 цього Кодексу передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За приписами частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Повернути ОСОБА_1 позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя-доповідач Ж. М. Мельник-Томенко Судді І. В. Дашутін

Л. О. Єресько

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк