Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №808/2533/18

УХВАЛА

29 травня 2019 року

Київ

справа №808/2533/18

адміністративне провадження №К/9901/15223/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 808/2533/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Головного управління ДФС в Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 № 648366/24510970 від
13.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №102 від 09.11.2017 року та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 № 603215/24510970 від 27.02.2018, № 27527/24510970 від
14.03.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 129 від 16.11.2017 року та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 № 648406/24510970 від 13.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 130 від 14.11.2017 року та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 № 644394/24510970 від 12.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 141 від 15.11.2017 та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 № 636238/24510970 від 06.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 166 від 15.11.2017 року та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 № 599964/24510970 від 21.02.2018, №25885/24510970 від 06.03.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 174 від 18.11.2017 року та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 №402817/24510970 від 13.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 253 від 30.10.2017 року та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 №402815/24510970 від 13.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 304 від 25.10.2017 року та зобов'язати відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року залишено без змін.

Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 808/2533/18, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що рішення комісії ГУ ДФС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а також похідні від них рішення прийняті відповідачами не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є неправомірними і підлягають скасуванню.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційній скарзі таких застережень також не міститься.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 0840/3990/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ. А. Васильєва підписС. С. Пасічник підписВ. П. Юрченко