Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №814/944/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

29.01.2018 м. Київ К/9901/5269/18 814/944/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

перевіривши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року у справі

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

09 жовтня 2017 року ОСОБА_3 до Верховного суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року. У заяві порушується питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року, якою цей суд на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) відмовив ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення судів попередній інстанцій.

Ухвалою Верховного суду України від 13 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху з приводу неналежного її обґрунтування.

Так, Верховний суд України зазначив, що у поданій заяві стверджується, що застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права не відповідає висловленій в постанові Верховного Суду України (далі Суд) правовій позиції. Суд зазначив, що якщо виходити із заявленої підстави перегляду, автор заяви має долучити судові рішення Суду, в яких правовий висновок формувався саме за наслідками перегляду справи з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у побідних правовідносинах (пункт 1 частини 1 статті 237 КАС). Також Суд вказав, що тоді потрібно зазначити, щодо яких одних і тих самих норм матеріального права формувався висновок Суду, чи схоже правозастосування, стосовно яких Суд сформулював правову позицію до застосованого в оспореному рішенні. Коли заявник вважатиме, що є неоднакове застосування одних і тих саме норм процесуального права (пункт 2 частини 1 статті 237 КАС), то, як зазначено в ухвалі Суду, потрібно послатися на цю підставу, долучити до неї різні за змістом судові рішення, що підтверджують відмінність такого правозастосування і в розумінні пункту 2 частини 1 статті 237 КАС можуть утворювати предмет перегляду.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1 п. 1 та пп. 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в чинній редакції) матеріали заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (провадження №К/9901/5269/18, адміністративна справа №814/944/17) для розгляду зазначеної заяви визначено наступну колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Данилевич Н.А., судді - Бевзенко В.М., Шарапа В.М.

У відповідності до пп. 1 п. 1 та пп. 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в чинній редакції) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

На виконання вимог ухвали Верховного суду України від 13 жовтня 2017 року заявником 13 листопада 2017 року надано клопотання про усунення недоліків поданої заяви.

Натомість будь-яких інших обґрунтувань заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року, окрім тих, що були наведені заявником при її поданні, ОСОБА_3 не зазначено. Заявник не навів доказів застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у невідповідності з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України.

Посилання заявника на приписи постанови Пленуму Верховного Суду України від
15.04.2005 року №4 в частині регулювання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб в контексті спірних правовідносин є недоречним, оскільки предметом розгляду даної адміністративної справи були обставини проходження служби позивачем. До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не містить правового висновку про застосування норм права у спірних правовідносинах, а сформовано на необґрунтованості касаційної скарги та викладених в ній доводів, а також відсутності наведення скаржником підстав, які б дозволили вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, у тому числі з порушеного позивачем питання.

Таким чином, заявником не усунуті недоліки заяви про перегляд судового рішення, зазначені в ухвалі Верховного суду України від 13 жовтня 2017 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки заявник не усунув зазначені в ухвалі від 13 жовтня 2017 року недоліки, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 239-2 КАС України заява про перегляд судового рішення підлягає поверненню заявнику.

Керуючись пп. 1 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), статтями 239, 239-1, 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року), Суд, -

ухвалив:

Заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України повернути ОСОБА_3.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа