Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №800/527/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

29.01.2018 Київ П/9901/403/18 800/527/17

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя, члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича про визнання протиправними дій щодо прийняття ухвали від 6 листопада 2017 року № 4587/0/18-17,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради правосуддя, члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича про визнання протиправними дій щодо прийняття ухвали від 6 листопада 2017 року № 4587/0/18-17.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк на усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, згідно ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2018 року, 18 січня 2018 року надійшла вказана позовна заява ОСОБА_2, в якій позивач, з врахуванням заяви на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, просить визнати дії Вищої ради правосуддя в особі члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича щодо прийняття ухвали від 6 листопада 2017 року № 4587/0/18-17 протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2017 року №4587/0/18-17 скаргу ОСОБА_2 стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6. залишено без розгляду та повернуто скаржнику, з тих підстав, що дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді (пункт 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про вищу раду правосуддя"), однак, на думку позивача, таке рішення відповідача є протиправним.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом ч. 4 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені ст. 266 КАС України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Частиною 10 ст. 131 Конституції України установлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

Пунктом 3 ч 1 ст. 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII).

Згідно з ~law17~ право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.

Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що ОСОБА_2 реалізував право на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6., який, на думку позивача, вчинив дисциплінарний проступок.

Згідно зі ~law18~ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному ~law19~, з урахуванням вимог ~law20~.

За правилами ~law21~ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до ~law22~, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження здійснюється в розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються ~law23~ та регламентом Вищої ради правосуддя.

~law24~ встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених ~law25~, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

Отже статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначаються Конституцією України, законами України "Про Вищу раду правосуддя" та "Про судоустрій і статус суддів".

Також необхідно вказати, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій. Право на оскарження рішення, дій Вищої ради правосуддя, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, мають лише суб'єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати дії та рішення визначених законом органів за результатами такого провадження.

Частиною 3 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Водночас ОСОБА_5 не є суб'єктом дисциплінарного провадження в розумінні зазначених норм законодавства, тобто між ним та Вищою радою правосуддя, органи якої розглянули його скаргу в установленому законодавством порядку, відсутній будь-який спір, що підлягає розгляду в судах. З матеріалів позовної заяви вбачається, що Вища рада правосуддя не вчиняла будь-яких дій або бездіяльності, які б створювали для позивача права та обов'язки і породжували для нього право на захист, і, відповідно, право на звернення до суду з таким позовом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно доданої до позовної заяви копії ухвали від 6 листопада 2017 року № 4587/0/18-17, постановленої членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П., скаргу ОСОБА_2 стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6. залишено без розгляду та повернуто як таку, що не відповідає вимогам ~law26~. Зміст цієї ухвали свідчить, що попередню перевірку скарги ОСОБА_2 проведено як дисциплінарної скарги.

З огляду на постановлення оскаржуваної ухвали за результатами попередньої перевірки скарги дії Вищої ради правосуддя щодо проведення попередньої перевірки не можуть бути самостійним предметом адміністративного позову, оскільки не породжують безпосередніх правових наслідків (не змінюють обсягу прав і обов'язків особи, у тому числі й позивача).

Крім того, ~law27~ визначено, що рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає.

Разом із ~law28~ № 1798-VII встановлено процедуру стосовно оскарження рішень, ухвалених Дисциплінарними палатами.

~law29~ встановлено, що скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

Згідно з положеннями ~law30~ до суду може бути оскаржене рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Зі змісту цього позову випливає, що ОСОБА_2 заявив позовні вимоги, які зводяться до визнання протиправними дій Вищої ради правосуддя, члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. щодо невідкриття дисциплінарного провадження відносно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6., тобто фактично оскаржується діяльність щодо постановлення ухвали від 6 листопада 2017 року № 4487/0/18-17.

За такого правового врегулювання та матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала щодо залишення без розгляду та повернення скарги позивача, а також діяльність органів Вищої ради правосуддя щодо її постановлення у спірних правовідносинах не підлягають оскарженню в судах.

З огляду на усе вищевказане суд дійшов висновку, що законних підстав для відкриття провадження у справі за заявленим позовом немає, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст. 22, 170, 248, 266 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя, члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика Миколи Павловича про визнання протиправними дій щодо прийняття ухвали від 6 листопада 2017 року №4587/0/18-17.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя І.Я. Олендер