Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.10.2020 року у справі №480/4191/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 480/4191/19

провадження № К/9901/25450/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі № 480/4191/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

установив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив:

(і) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в призначенні щомісячної додаткової пенсії позивачу за шкоду, заподіяну здоров'ю;

(іі) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII з часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 06.02.2020 позов ОСОБА_1 задовольнив, внаслідок чого суд:

А) Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в призначенні щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Б) Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII з часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнив, відповідно до чого суд:

А) Скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2020.

Б) Ухвалив нове судове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 в позові.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення його позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Приписи пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини 1 статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині 6 статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через ухвалення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення, оформленого листом № 1172/В-11 від
07.08.2019, про відмову в призначенні ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно зі статтею 50 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII. І тому з огляду на те, що предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови призначити особі додаткову пенсію, ця справа є справою незначної складності відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України.

Водночас за пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило призначити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно зі статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.

Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Своєю чергою колегія суддів наголошує, що правова позиція, викладена в постанові суду апеляційної інстанції, узгоджується з практикою Верховного Суду в цій категорій спорів.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 363/3520/16-а (провадження № К/9901/18478/18) сформульований такий правовий висновок:

"..Враховуючи наведене, та те, що позивач має право як на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ~law23~ так і на підвищення згідно ~law24~, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що припиняючи виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до ~law25~, відповідач діяв правомірно, оскільки позивачем було обрано підвищення до пенсії, яке передбачено ~law26~, а тому вимоги останнього щодо поновлення виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю є необґрунтованим.

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 363/4916/16-а. Водночас, у зазначеному судовому рішенні Верховним Судом висловлено правову позицію згідно якої, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян. Та обставина, що додаткова пенсія була призначена позивачу до внесення змін у Порядок № 1210 не впливає на правильність висновків суду, оскільки підвищення до пенсії як інваліду війни призначалось під час дії нової редакції Порядку № 1210, а тому у відповідача були правові підстави для зупинення виплати додаткової пенсії.".

Наведений правовий висновок також викладений і в постановах Верховного Суду від
31.07.2018 у справі № 363/4399/16-а та від 12.06.2019 у справі № 363/4100/16-а.

Своєю чергою колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.

Верховний Суд також вважає необґрунтованими покликання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від
17.07.2018 в справі № 1-11/2018 (3830/15).

Зокрема, вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- підпункт 2, абзаци 1 , 2 підпункту 3, підпункт 4, абзаци 1 , 2 підпункту 5, абзаци 1 -4 підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу 1 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII;

- частину 3 статті 22, частину 2 статті 24, частину 7 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами;

- статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Крім того, Конституційний Суд України в зазначеному Рішенні установив, що стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII втратила чинність та не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Натомість за висновком Конституційного Суду України застосуванню підлягає стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме:

"Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час ухвалення названого Рішення Конституційний Суд України не розглядав питання конституційності змін, внесених ~law35~ до ~law36~, а також ~law37~ - тих норм права, щодо правильності застосування яких й постало ключове питання у цій справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі № 480/4191/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб