Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №826/13764/18

УХВАЛА

21 червня 2019 року

м. Київ

справа №826/13764/18

адміністративне провадження №К/9901/16586/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Шипуліної Т. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві, третя особи без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Рада бізнес - омбудсмена про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2018 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відмову у прийняті податкової декларації від 01.08.2018 ОСОБА_1, платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, оформлене у вигляді повідомлення від 07.08.2018 №38512/М/26-15-57-05.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.04.2019 залишив без руху у зв'язку з пропуском відповідачем строку на апеляційне оскарження; клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване доводом, що відсутність коштів на оплату судового збору є поважною причиною для поновлення зазначеного процесуального строку, залишено без задоволення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 (оприлюднена
13.05.2019) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача з тих підстав, що останнім пропущений встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави (відсутність протягом тривалого часу коштів на сплату судового збору) для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

10.06.2019 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від10.05.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що ним були вжитті всі можливі заходи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, проте на момент спливу строку на апеляційне оскарження фінансової можливості сплатити судовий збір не було, що призвело до пропуску строку, визначеного статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Беручи до уваги, що державний орган (установа), який фінансується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, обставини, пов'язані з фінансуванням витрат цього органу (установи), зокрема необхідність дотримання певної процедури погодження та/або встановлення бюджетного фінансування за видатками та/або недостатність коштів, призначених для сплати судового збору, не є безумовною підставою для поновлення строку на оскарження судового рішення.

Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Підтвердженням цьому є положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо виключного переліку категорій осіб та справ, майновий стан яких (учасників яких) може бути підставою для прийняття судом рішення про звільнення їх від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, розстрочення чи відстрочення його сплати.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій адміністративній справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

Т. М. Шипуліна

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду