Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №1140/3467/18

УХВАЛА

24 червня 2019 року

Київ

справа №1140/3467/18

адміністративне провадження №К/9901/16797/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Васильєвої І. А., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Кіровоградській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Приватна виробнича фірма "Ацинус"" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 19.02.2019 адміністративний позов Приватного підприємства "Приватна виробнича фірма "Ацинус"" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 11.12.2018 №0113085205, згідно з яким до Приватного підприємства "Приватна виробнича фірма "Ацинус"" застосовано штраф у розмірі 29'067,86 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/рахунків коригування до податкових накладних, встановлений статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Головне управління ДФС у Кіровоградській області оскаржило зазначене рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 апеляційна скарга відповідача залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області повернуто з тих підстав, що відповідач не усунув недолік апеляційної скарги, у зв'язку з яким остання була залишена без руху, а заявлене клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліку, обґрунтоване посиланням на неможливість забезпечити сплату судового збору в установлений в ухвалі від
16.04.2019 строк, визнано безпідставним.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від
14.05.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на розгляд до апеляційного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що апеляційний адміністративний суд, повертаючи апеляційну скаргу, порушив норми процесуального права, зокрема норми, якими закріплено принцип на забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судового рішення, оскільки обсяг бюджетного фінансування витрат не залежить від його (відповідача) волі.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, або подана після закінчення строків, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2, 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1 , 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частин 1 , 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач у межах встановленого апеляційним судом в ухвалі від 16.04.2019 строк документ про сплату судового збору суду не надав.

Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України з метою, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і гарантування принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, встановлено можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку шляхом зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх сплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, відповідно до положень частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може відстрочити сплату судового збору на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (частина 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Норми цієї статті є спеціальними, які встановлюють виключні підстави для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Перелік таких підстав є вичерпним.

З огляду на наведене посилання скаржника на незадовільний стан фінансування витрат на сплату судового збору як на підставу задоволення його клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліку апеляційної скарги є не може бути визнано таким, що заслуговує на увагу.

Обставини щодо фінансування діяльності суб'єкта владних повноважень стосуються його адміністративно-організаційної діяльності. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дотримався норм статті 169, пункту 1 частини 5 статті 296, частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

І. А. Васильєва

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду