Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2020 року у справі №640/1853/19

УХВАЛА

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/1853/19

адміністративне провадження № К/9901/30225/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 640/1853/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від
25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та ненадання відповіді на заяву позивача від 21.07.2018 щодо зобов'язання Одеського обласного військового комісаріату вчинити певні дії;

- визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від
25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від
25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат надіслати до Міністерства оборони України письмову вимогу щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", разом з наданим позивачем пакетом документів;

- зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії призначити позивачу одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду протягом одного місяця з часу набрання законної сили судовим рішення;

- зобов'язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 25.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, позов задоволено частково:

- визнано бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду поданих позивачем листом від 21.07.2018 документів щодо призначення одноразової грошової допомоги протиправною;

- зобов'язано Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вирішити питання щодо направлення заяви разом із доданими документами позивачу щодо виплати одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи, яку встановлено внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975;

- зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі встановленому Законом для працездатних осіб на день встановлення ІІ групи інвалідності, а саме з 25.05.2016, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975;

- в іншій частині позову відмовлено.

12.11.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду представником Міністерства оборони України подано касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
13.10.2020 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.

За приписами пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно із пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин 3 та 4 статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа належить до категорії справ незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.

Таким чином, касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
25.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
13.10.2020 у справі № 640/1853/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: С. М. Чиркін

Судді: В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа