Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2020 року у справі №640/14629/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/14629/19

провадження № К/9901/29470/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 640/14629/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

(і) визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1;

(іі) зобов'язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року та факту подання позивачем усіх документів, передбачених Порядком, затвердженим Постановою № 975 від 25.12.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.04.2020 позов ОСОБА_1 задовольнив повністю, внаслідок чого суд:

А) Визнав протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з настанням інвалідності II групи, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Б) Визнав протиправним та скасував п. 17 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 березня 2019 року № 37.

В) Зобов'язав Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.10.2020 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнив, відповідно до чого суд:

А) Скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020.

Б) Ухвалив нове судове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 в позові повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення його позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.

Приписи пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини 1 статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Суд касаційної інстанції зауважує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 вже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 640/14629/19.

Ухвалюючи вказану постанову, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду від
20.03.2018 у справі № 295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від
30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від
20.12.1991 № 2011-XII:

" (1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені ~law12~ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).".

Верховний Суд зважає на те, що, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до довідки МСЕК серії 10ААГ № 033014 від 24.03.2015 позивачеві була первинно з 20.03.2015 встановлена ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Згідно з довідкою МСЕК серії АВ № 1045054 від 13.11.2018 позивачу з 06.11.2018 встановлена ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із з захистом Батьківщини. За таких встановлених обставин справи суди попердній інстанцій дійшли висновку, що оскільки з дня первинного встановлення інвалідності (20.03.2015) до дня встановлення другої групи інвалідності (06.11.2018) минуло понад два роки, то позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Отже, позиція суду апеляційної інстанції, яка сформульована у оскарженому судовому рішенні, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19.

Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною 1 статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.

Керуючись положеннями пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 640/14629/19.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Н. В. Коваленко

Суддя В. М. Кравчук