Історія справи

Ухвала ВП ВС від 15.03.2021 року у справі №9901/543/18
Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №9901/543/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

Київ

справа №9901/543/18

адміністративне провадження №П/9901/543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Хохуляка В. В., суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Ханової Р. Ф., Юрченко В. П.,

при секретарі судового засідання Дразі Р. В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також ВККС, відповідач) з позовними вимогами:

визнати неправомірними дії колегії ВККС, допущені 28.03.2018 під час співбесіди в ході проходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, що полягали у незаконному та безпідставному визнанні позивача таким, що не відповідає займаній посаді судді;

визнати незаконним та скасувати рішення колегії ВККС від 28.03.2018, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням відповіді на відзив, позивач зазначив про протиправність прийнятого ВККС рішення, оскільки Комісія вийшла за межі своїх повноважень. Позивач звертає увагу на те, що європейські стандарти не передбачають можливість звільнення суддів з посади лише за результатами кваліфікаційного оцінювання. При цьому, стаття 126 Конституції України не визначає такої підстави для звільнення судді з посади, як невідповідність судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності. Законом, яким надано необмежені повноваження ВККС щодо встановлення будь-яких оцінок за критерієм професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування, порушено принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист. Позивач вважає, що відповідач не виправдав свої дії щодо визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді. На думку позивача, оскаржуване рішення, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, не містить підстав і мотивів його ухвалення, що свідчить про протиправність рішення ВККС та необхідність його скасування.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов. ВККС проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зауважує, що приписи пункту 20 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими запроваджено процедуру оцінювання суддів, є чинними, неконституційними у встановленому порядку не визнавалися. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання.

Однією з підстав для проведення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання у випадках, визначених законом. Як наголошує відповідач, незгода позивача з підставами ухвалення рішення або мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, не може бути підставою для скасування рішення Комісії. Відповідач стверджує, що обставини спірних правовідносин вказують на законність прийнятого Комісією рішення, а тому вимоги позивача про його скасування є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018 відкрито провадження у справі №9901/543/18 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 11.09.2019 задоволено клопотання позивача, обумовлене його тимчасовою непрацездатністю, провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 21.10.2019 поновлено провадження у справі №9901/543/18.

Розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувались перерви у судових засіданнях, переважно за клопотаннями позивача.

У судовому засіданні 17.02.2021 за участю позивача судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі №9901/543/18.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Указом Президента України від 30.04.2010 №590/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області строком на п'ять років.

Рішенням Комісії від 20.10.2017 №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1

ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 83,25 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1-93,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 176,75 бала.

ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 375,75 бала.

За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 71 бал. За цим критерієм ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.

За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 67 балів. За цим критерієм ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 набрав 513,75 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Таким чином, Комісія дійшла висновку, що суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та вирішила рекомендувати Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Новіка Д. І.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, визначеному Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Частинами 1 , 3 статті 92 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус судді" визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається Частинами 1 , 3 статті 92 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус судді".

Приписами пункту 7 частини першої статті 93 "Про судоустрій і статус суддів" до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України віднесено проведення кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика та доброчесність.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання, за частиною 2 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини 5 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з частиною 1 статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

На виконання частиною 1 статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"одавчих приписів Комісія рішенням від 03.11.2016 №143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення), а рішенням від 04.11.2016 №144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 18 розділу ІІІ Положення передбачено, що за результатами дослідження досьє доповідач готує доповідь. У доповіді доповідач зазначає, зокрема, встановлені у ході дослідження показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також пропозиції щодо дослідження досьє.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:

оголошення доповіді за результатами дослідження досьє;

надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію;

послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та згідно з пунктом 20 розділу III Положення під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом на посаду судді) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Пунктами 22,23 розділу ІІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

Дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє кандидата на посаду судді з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

Дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Встановлені Законом критерії кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) спрямовані на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей.

Пунктом 11 розділу V Положення передбачено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала більшого за 0.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

За частиною 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Згідно із частинами 7 , 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення Комісії можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених частинами 7 , 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

V. ОЦІНКА СУДУ

У справі, що розглядається предметом спору є рішення, у якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивача з посади судді у зв'язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.

З огляду на наведені положення законодавства, зокрема частини 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає умову, за якої можна оскаржити рішення ВККС, що містить рекомендацію щодо вчинення певних дій чи прийняття рішень, суд, беручи до уваги встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що провадження в цій справі необхідно закрити з таких підстав.

Зі змісту положень частини 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначається, що рішення, яке містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде реалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

З викладеного також слідує, що рішення ВККС про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов такий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду раніше у справах №9901/637/18, №9901/831/18, зазначивши, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

При цьому, виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Водночас, за змістом статей 1, 3 Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції Вищої ради правосуддя.

Тобто, вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно приписів Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду (Закону України "Про Вищу раду правосуддя").

При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання Комісії про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.

Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

У свою чергу, ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення в повному обсязі.

Враховуючи наведене правове регулювання, а також статус і повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Верховний Суд вважає, що передбачене частиною 1 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

З урахуванням послідовності прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

Узагальнюючи наведене, рішення ВККС з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді позивача є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють розгляд справи по суті спору та є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як передбачено частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Разом з тим, у цій справі мотивами для закриття провадження у справі стали не порушення правил предметної підсудності, а передчасне звернення суб'єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір, а відтак потреби у такому роз'ясненні немає.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 243, 245, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №9901/543/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала Верховного Суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.02.2021.

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

В. В. Хохуляк

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко

Судді Верховного Суду