Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №522/11337/19

УХВАЛА

20 серпня 2019 року

Київ

справа №522/11337/19

адміністративне провадження №К/9901/23184/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 522/11337/19 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

встановив:

15 серпня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області 08 липня 2019 року звернулось до суду з адміністративним позовом до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач була затримана під час нелегального перетину кордону, своєчасно (30 червня 2019 року) була повідомлена про рішення від 30 червня 2019 року начальника Мукачівського прикордонного загону про примусове повернення в країну походження громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1, яким її зобов'язано покинути територію України у термін до 05 липня 2019 року, але добровільно не виконала вказане рішення. Відповідач не має законних підстав для перебування на території України, є обґрунтовані підстави вважати, що вона ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, що підтверджується її ухиленням від добровільного виїзду (в суді першої інстанції виявила бажання залишитись в Україні), відсутністю коштів на повернення до країни походження, а також відсутністю у відповідача паспортного документу.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, представник відповідача подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Свою касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Скаржник зазначає, що рішення про примусове повернення в країну походження ОСОБА_1 до теперішнього часу не отримувала. Поруч з цим, представник відповідача посилається на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 по справах №303/4136/19 та №303/4137/19, зазначеними рішеннями судом відмовлено в задоволенні позовів міграційної служби про затримання ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення її примусового видворення за межі території України, та про примусове видворення ОСОБА_1 за межі України.

Проте, апеляційним судом надано оцінку таким доводам скаржника, та зазначено, що матеріали справи містять розписку, згідно якої відповідачка була 30 червня 2019 року повідомлена про рішення (від тієї ж дати) начальника Мукачівського прикордонного загону про примусове повернення в країну походження громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1, яким зобов'язано її покинути територію України у термін до 05 липня 2019 року.

Щодо посилань на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 по справах №303/4136/19 та №303/4137/19, судом визначено, що вказані рішення винесені хронологічно до спливу строку, наданого рішенням від 30 червня 2019 року начальника Мукачівського прикордонного загону про примусове повернення в країну походження громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1, яким зобов'язано її покинути територію України у термін до 05 липня 2019 року. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у вказаних судових справах Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області існували інші правові обставини, що унеможливлюють прийняття їх до уваги по даним спірним правовідносинам.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, враховуючи наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є питання щодо затримання іноземної особи з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

З огляду на зазначене, ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, скаржник не посилається на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини справи, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про їх наявність, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі №522/11337/19 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді В. М. Білак О. В. Калашнікова