Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №800/421/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

15.03.2018 Київ П/9901/348/18 800/421/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Хохуляка В.В.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 800/421/17 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (далі - Товариство) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У жовтні 2017 року Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до КДКП про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року позовну заяву Товариства залишено без руху.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, відповідно до пункту 7 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law22~) Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9 січня 2018 року до Верховного Суду як суду першої інстанції передано матеріали адміністративної справи за позовом Товариства до КДКП, в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- скасувати рішення КДКП від 29 вересня 2017 року у справі № 565дс-17 "Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження" (далі - Спірне рішення);

- зобов'язати КДКП відкрити дисциплінарне провадження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та розглянути скаргу по суті.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що член КДКП ОСОБА_3 не розібравшись з матеріалами справи поспішно виніс Спірне рішення, яке є невмотивованим та необґрунтованим. Позивач також вважає, що у КДКП були відсутні підстави для відмови у відкритті дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги у відповідності з частиною 2 статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - ~law25~).

У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, вважає, що Спірне рішення КДКП прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ~law26~, законних прав та інтересів ОСОБА_4 не порушено.

Посилаючись на абзац 1 ~law27~ відповідач стверджує, що під час вивчення дисциплінарної скарги ОСОБА_4 було встановлено, що вона не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідач зазначає, що у скарзі йшлося про порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України прокурорами у кримінальному провадженні, які звернулися до слідчого судді із клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні Товариства. Проте, позивач не вказав чи оскаржував він рішення слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів, ухвалене за результатами розгляду клопотання прокурорів, а також процесуальні рішення, дії чи бездіяльність прокурорів у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України, та які рішення прийняті судами за наслідками оскарження.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що КДКП жодним чином не обґрунтовує підстави для відмови у відкритті дисциплінарного провадження. Натомість у дисциплінарній скарзі та позовній заяві Товариство чітко розписує конкретні обставини про наявність у поведінці прокурорів ознак дисциплінарного проступку, що може слугувати підставою дисциплінарної відповідальності. Однак, за умови відмови у відкритті дисциплінарного провадження ці обставини встановити неможливо.

Представник позивача в судове засідання 15 лютого 2018 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки не вказав, в зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 15 березня 2018 року.

15 березня 2018 року позивач вдруге не направив свого представника в судове засідання, просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи зазначене, а також положення норми частини 3 статті 194 КАС України, оскільки всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, суд вважає, що провадження у цій справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 , 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 2 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина 1 статті 5 КАС України).

Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, визначено статтею 266 КАС України. Згідно з пунктом третім частини першої цієї статті встановлені нею правила, серед іншого, поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності актів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Як вбачається з позовної заяви та доданих матеріалів КДКП Спірним рішенням відмовила у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою Товариства щодо прокурорів Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ~law28~ дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Згідно з пунктом 103 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення), дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення.

Як визначено ~law29~ секретаріат Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, зокрема, якщо дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Відповідно до пункту 107 Положення рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження повинно бути вмотивованим та протягом трьох днів з моменту прийняття надісланим заявникові.

Копія рішення члена Комісії про відкриття дисциплінарного провадження надсилається прокурору, щодо якого його відкрито, та особі, за зверненням якої відкрито провадження, протягом трьох днів.

В свою чергу, відповідно до ~law30~ прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Аналогічний порядок оскарження встановлений пунктом 148 Положення.

Разом з тим, частиною 3 статті 124 Конституції України передбачено, що законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Так, відповідно до ~law31~ особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на таке оскарження.

Згідно з пунктом 50 Положення, до суду можуть бути оскаржені рішення комісії про відмову в зарахуванні кандидата до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів; про прагнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на їх оскарження має виключно прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження, не набувають статусу суб'єкта дисциплінарного провадження і в силу вимог законодавства позбавлені права оскаржувати відповідні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, оскільки такі рішення не мають безпосереднього впливу на права, свободи та інтереси цих осіб і не порушують їх. Натомість, вони мають право оскаржити таке рішення в порядку, встановленому ~law32~.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 1 серпня та 31 жовтня 2017 року.

Суд, зазначає, що Рішення, незважаючи на те, що його прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для останнього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Комісії у цих правовідносинах, рішення цього органу не може порушувати і особистих прав та/або інтересів заявника.

Відтак, своє конституційне право на скаргу позивач реалізував повністю, звернувшись із дисциплінарною скаргою до Комісії. Наслідки розгляду скарги (відмови у прийняті) особисто для позивача не встановлюють, не змінюють та не припиняють жодних прав та обов'язків, внаслідок чого відсутній об'єкт судового захисту.

Рішення суб'єкта владних повноважень - це результат вчинення певних дій його посадовими (службовими) особами, серед яких може бути проведення перевірки з питання, якого стосується це рішення. Оскільки правові наслідки для особи породжуються рішенням, порушене право особи може бути захищено судом у спосіб скасування рішення за відповідним позовом особи. Спірне рішення КДКП від 29 вересня 2017 року, як правовий акт індивідуальної дії, породжує правові наслідки лише для особи, у відношенні якої прийнято цей акт, і жодним чином не для позивача.

Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність особи у відносинах, що виникають у сфері дисциплінарного провадження щодо прокурора, обмежена нормами законодавчих актів, то позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за позовною заявою Товариства до КДКП про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, яке було помилково відкрите ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року підлягає закриттю.

Керуючись статтями 22, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, підпунктом 5 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд -

ухвалив:

Закрити провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (код ЄДРПОУ 33852673, адреса: 34700, Рівненська обл., м. Корець, вул. Київська, 8) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (код ЄДРПОУ 41356563, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-Б) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

В.П. Юрченко

Р.Ф. Ханова