Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.05.2020 року у справі №620/3321/19

УХВАЛА

18 травня 2020 року

Київ

справа №620/3321/19

адміністративне провадження №К/9901/11886/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року в справі №620/3321/19 за позовом громадянина Республіки Малі ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Громадянин Республіки Малі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМС України в Чернігівській області), у якому просив:

- скасувати наказ УДМС України в Чернігівській області від 28 жовтня 2019 року №107;

- зобов'язати УДМС України в Чернігівській області прийняти рішення про оформлення документів щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позову:

- визнано протиправним і скасовано наказ УДМС у Чернігівській області від 28 жовтня 2019 року №107 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання громадянина Малі біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту";

- зобов'язано УДМС в Чернігівській області повторно розглянути заяву громадянина Республіки Малі ОСОБА_1 від 07 жовтня 2019 року про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

28 квітня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу УДМС України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року в справі №620/3321/19.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Суд зазначає, що предметом спору в справі №620/3321/19 є: визнання протиправним і скасування наказу про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку з перебуванням іноземця на території України.

У розумінні пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, судові рішення у справах, пов'язаних із перебуванням іноземців або осіб без громадянства на території України, можуть бути оскаржені в касаційному порядку виключно за наявності умов, визначених у пунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас Європейський суд з прав людини (ділі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06).

Отже, ЄСПЛ керується підходом, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51,52 рішення в справі "Рябих проти Росії" ("Рябых против России") від 24 липня 2003 року, заява №52854/99; пункти 46,47 рішення в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року, заява №32053/13).

За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року в справі №620/3321/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

М. І. Смокович