Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.12.2020 року у справі №520/1831/2020

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 520/1831/2020

провадження № К/9901/32457/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А., суддів: Желєзного І. В., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі № 520/1831/2020 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови,

установив:

2.02.2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.01.2020 № ХК 7915/297/НП/АВ/П/ТД-ФС.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
28.10.2020, позов задоволено.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, Головне управління Держпраці у Запорізькій області засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від
31.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від
14.07.2020 у справі № 280/5983/19, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове - про відмову Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області в позові.

Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Держпраці у Харківській області, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.

Приписами п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях ч. 1 ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з
08.02.2020) й ч. 1 ст. 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 31.01.2019 № 809/799/17 (провадження № К/9901/17462/18) був сформульований такий правовий висновок:

"Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є ~law11~ незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

~law12~ визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абзаці 5 ~law13~ зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених ~law14~, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.".

Своєю чергою суд апеляційної інстанцій в справі, у якій подана ця касаційна скарга, виклав таку правову позицію:

".. відповідачем не надано суду доказів погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, з огляду на підставу проведення такої перевірки, що відповідно до приписів ~law15~ є передумовою здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю)".

Отже, колегія суддів встановила, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові від 31.01.2019 у справі № 809/799/17 висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі № 280/5983/19, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до такого висновку.

Верховний Суд від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосування спеціального та виняткового механізму, закріпленого ч. 1 ст. 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від такого висновку.

Посилання скаржника на практику Верховного Суду, викладену у постанові від
10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037 не приймається колегією суддів до уваги в якості підстави для касаційного оскарження у цій справі, оскільки у справі №1.380.2019.000037 надався правовий висновок стосовно того, що питання, які пов'язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Натомість у справі №1.380.2019.000037 не досліджувалося питання погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланової перевірки, з огляду на підставу проведення такої перевірки, що відповідно до приписів ~law16~ є передумовою здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 22.04.2020 у справі №160/8902/18 не заслуговує на увагу та відхиляється судом, оскільки, провівши аналіз правових позицій, Суд приходить до висновку, що концепція прихованого працевлаштування, на яку послався Верховний Суд у справі №160/8902/18, була підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд у контексті тих цивільно-правових угод, які розглядалися у межах позовних вимог у справі №160/8902/18.

Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника на те, що відповідно до постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а справа скерована до суду першої інстанції на новий розгляд, що не свідчить про наявність правового висновку Верховного Суду, який є обов'язковим для врахування в значенні вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, оскільки Верховний Суд не розв'язав спір по суті (не ухвалив остаточне рішення щодо заявлених позовних вимог), а тільки надав обов'язкові вказівки, які мали взяти до уваги суди під час нового розгляду справи.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.

Керуючись положеннями пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі № 520/1831/2020.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя В. М. Кравчук