Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.03.2020 року у справі №460/2258/19

УХВАЛА

15 квітня 2020 року

Київ

справа №460/2258/19

адміністративне провадження №К/9901/4337/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року

у справі №460/2258/19

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 (від імені якої діє її законний представник - ОСОБА_1)

до Міністерства внутрішніх справ України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління охорони у Волинській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 (від імені якої діє її законний представник - ОСОБА_1) звернулись до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління охорони у Волинській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у поверненні листом від 02 серпня 2019 року документів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без прийняття рішення; зобов'язати відповідача розглянути по суті подані позивачами документи та прийняти рішення з питань виплати одноразової грошової допомоги.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

17 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №460/2258/19.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику надати документи, які б в розумінні статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), свідчили про наявність повноважень у особи, яка підписала касаційну скаргу (головного спеціаліста відділу судово-претензійної роботи Департаменту юридичного забезпечення МВС України Отродою Тетяною Юріївною) діяти від імені суб'єкта владних повноважень - Міністерства внутрішніх справ України, або надати касаційну скаргу з необхідною кількістю копій за підписом керівника суб'єкта владних повноважень.

Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ( №0102929254608) копія ухвали суду від 05 березня 2020 року отримана скаржником 11 березня 2020 року.

19 березня 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 05 березня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про долучення до матеріалів судової справи документів, якими підтверджено, що Отрода Т. Ю. є особою, яка діє відповідно до наданих скаржником доказів та здійснює представництво юридичної особи (Міністерства внутрішніх справ України) у порядку її самопредставництва з огляду на передбачені законом визначені винятки щодо представництва в суді у малозначних спорах.

Частиною 2 статті 57 КАС України встановлено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених Частиною 2 статті 57 КАС України, представником може бути фізична особа, яка відповідно до Частиною 2 статті 57 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року відкрито провадження у справі №460/2258/19, а розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, вказані обставини свідчать про те що, провадження у справі №460/2258/19 розпочате після 30 вересня 2016 року, а спір у справі є малозначним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку, що право на представництво в суді касаційної інстанції у справі №460/2258/19 можливо в порядку самопредставництва.

Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 03 березня 2020 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №460/2258/19 - відмовити.

2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.........................................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду