Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2021 року у справі №480/1218/20

УХВАЛА

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 480/1218/20

адміністративне провадження № К/9901/6819/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С. А.,

суддів - Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

перевірив касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2021 року Державна казначейська служба України (далі - ДКС України) повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі заявник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримано ним 27 січня 2021 року і вперше до суду касаційної інстанції ДКС України звернулася вчасно. Однак, ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року первісну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Частиною 3 статті 329 КАС України встановлено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Частиною 3 статті 329 КАС України.

Відповідно до частини 4 статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому частини 4 статті 332 КАС України.

Перевіривши зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження, з огляду на відсутність зволікання у поданні касаційної скарги після її повернення, колегія суддів дійшла висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини 3 статті 329 КАС України.

Аналізуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДКС України у Сумській області, ДКС України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати ГУ ДКС України в Сумській області здійснити виплати за виконавчим листом від 10 січня 2011 року №2а-103/201, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ДКС України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення строку перерахування коштів згідно постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2011 року у справі №2а-10731/2011. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДКС України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в позові.

Предметом спору у цій справі є стягнення компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України.

Так, частинами 1 -2 статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частиною 4 статті 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України судом касаційної інстанції не встановлено.

У касаційній скарзі ДКС України послалася на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання стягнення такої компенсації, оскільки такі спори суди вирішують по різному. Верховний Суд відхиляє такі аргументи відповідача, оскільки, ДКС України жодним чином не обґрунтувала в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, із зазначенням новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, які заявник не зазначив, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 248, частиною 3 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Державній казначейській службі України процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року.

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. А. Уханенко

Судді: В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська