Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2021 року у справі №420/2110/20

УХВАЛА

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/2110/20

адміністративне провадження № К/9901/4242/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в справі №420/2110/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України в Одеській області (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправним і скасувати розпорядження №18д від 07.02.2020.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в справі №420/2110/20 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

05 лютого 2021 року до Верховного Суду вдруге надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в справі №420/2110/20.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є те, що воно оскаржується з підстави, передбаченої частини 4 статті 328 КАС України.

За змістом частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частини 2 статті 353 КАС України; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами 2 та 3 статті 353 КАС України.

Тобто необхідно зазначити підставу, визначену частинами 2 та 3 статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною 2 статті 353 КАС України, та обґрунтувати наявність такої підстави.

У цьому зв'язку скаржник зазначає таке: суди попередніх інстанцій не дослідили той факт, що інформація про наявність порушень режиму секретності, яка міститься у листі старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ НП України А.

Гончарука №2920/24/9/2-2019 від 09 грудня 2019 року, не має чіткого обґрунтування та пояснень, носить оціночний характер та є його суб'єктивною думкою, оскільки формулювання "можливо наявність порушень" є оціночним судженням і не може бути взято до уваги; пояснення голови комісії з перевірки Алдошиної К. про те, що перевірка проведена у законному порядку, а у акті перевірки відсутні будь-які порушення, не відповідають дійсності та є недопустими доказами.

Уважає, що зазначені факти свідчать про недопустимість доказів, наданих головою комісії з перевірки Алдошиної К. і старшим слідчим в особливо важливих справах ГСУ НП України А. Гончарука. Щодо належності та недопустимості доказів зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року (справа №816/2004/16); від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17).

Водночас скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, не зазначає які саме докази не були досліджені судами попередніх інстанцій, тоді як відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень (а отже, і підставою для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС) є не дослідження судом зібраних у справі доказів. Скаржником не зазначено обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на його переконання вони є недопустимими.

Пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів щодо порушення судами норм процесуального права виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Ураховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не може бути перевірена.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353, КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в справі №420/2110/20 повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О. Р. Радишевська