Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.12.2020 року у справі №826/8131/18

УХВАЛА

12 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/8131/18

адміністративне провадження № К/9901/793/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О. В., Радишевської О. Р.

перевірив касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2021 року Міністерство юстиції України повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі заявник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримано ним 18 листопада 2020 року, що підтверджується копією конверта, і 18 грудня 2020 року Міністерство юстиції України вперше звернулося до суду касаційної інстанції. Однак, ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2020 року первісну скаргу повернуто особі, яка її подала, з тих підстав, що її було надіслано електронною поштою.

Частиною 3 статті 329 КАС України встановлено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Частиною 3 статті 329 КАС України.

Відповідно до частини 4 статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому частини 4 статті 332 КАС України.

Перевіривши зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження, з огляду на відсутність зволікання у поданні касаційної скарги після її повернення, колегія суддів дійшла висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини 3 статті 329 КАС України.

Аналізуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

У травні 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2018 року №424/7 "Про відмову у задоволенні скарги Головного управління Міністерства юстиції України від 12.01.2018 року" та зобов'язати відповідача розглянути скаргу ГУ ДФС у Волинській області на дії державного реєстратора від 12 січня 2018 року №413/10/03-20-10-03-03 по суті.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2018 року №424/7 "Про відмову у задоволенні скарги Головного управління Міністерства юстиції України від
12.01.2018 року". Зобов'язано Міністерства юстиції України розглянути скаргу ГУ ДФС у Волинській області на дії державного реєстратора від 12 січня 2018 року №413/10/03-20-10-03-03 по суті. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги на дії державного реєстратора.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України.

Так, частинами 1 -2 статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частиною 4 статті 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2020 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України судом касаційної інстанції не встановлено і заявником не зазначено.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не перевіряються Верховним Судом, оскільки, пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї норми, проте Міністерство юстиції України таких винятків не зазначило, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Враховуючи те, що заявником не викладено виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 248, частиною 3 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Міністерству юстиції України процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року.

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська