Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2020 року у справі №360/5394/19

УХВАЛА

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 360/5394/19

адміністративне провадження № К/9901/25883/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року в справі №360/5394/19 за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Луганського обласного військового комісаріату (далі - Луганський ОВК), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Луганського ОВК щодо ненарахування і невиплати залишків грошової компенсації за відпустку як учаснику бойових дій за період із 2016 року по 2019 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 липня 2019 року;

- зобов'язати Луганський ОВК виплатити залишок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2016 року по 2019 рік у сумі 12714,50 грн;

- зобов'язати Луганський ОВК виплатити компенсацію за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2016 року по 2019 рік у сумі 31222,90 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року позов задоволено частково:

- стягнуто з Луганського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період із 28 липня 2019 року по 26 грудня 2019 року в сумі 50226,88 грн (п'ятдесят тисяч двісті двадцять шість гривень 88 коп);

- у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Луганського ОВК та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року змінено:

- у абзаці другому резолютивної частини цифри та слова "50226,88 грн (п'ятдесят тисяч двісті двадцять шість гривень 88 коп)" замінено на цифри та слова "3000 грн (три тисячі гривень)";

-в іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року повернуто особі, яка її подала.

07 жовтня 2020 року до Верховного Суду повторно надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без руху з таких підстав.

Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Статтею 329 КАС України.

З оскаржуваної постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року встановлено, що її прийнято у відкритому судовому засіданні, повний текст якої складеного цього ж дня. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 11 вересня 2020 року.

Касаційну скаргу подано 07 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що уперше касаційну скаргу до Суду було подано 07 вересня 2020 року, тобто в межах передбаченого законом строку.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Оскільки касаційну скаргу скаржником уперше подано до Верховного Суду в межах строку, установленого статтею 329 КАС України, Суд уважає, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати залишків грошової компенсації за відпустку як учаснику бойових; зобов'язання виплатити залишок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій; зобов'язання виплатити компенсацію за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у Луганському ОВК.

Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції", суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.

За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено і скаржниця на такі не посилається.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року в справі №360/5394/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко