Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №320/6688/18

УХВАЛА

11 червня 2019 року

м. Київ

справа №320/6688/18

адміністративне провадження №К/9901/15757/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
24.04.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, позов задоволено: скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18.09.2018 №919529/37359830 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28.11.2017 №129; зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" від
28.11.2017 №129 на суму 22'062,50 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних; скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18.09.2018 №919527/37359830 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.12.2017 №66; зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" від 15.12.2017 №66 на суму 13'166,80 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про неправомірність оскаржуваних позивачем рішень про відмову у реєстрації податкових накладних як таких, що не відповідають нормам пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних" від
13.06.2017 № 567.

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вище наведених норм дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, з приводу відмови в реєстрації яких виник спір, контролюючий орган не вказав конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, у зв'язку з чим зупиняється реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Після зупинення реєстрації позивач надавав контролюючому органу пояснення та копії документів на підтвердження реальності господарських операції, за наслідками яких виписані податкові накладні. Суд зробив висновок, що незначні помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Обґрунтовуючи довід про не відповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального і процесуального права, скаржник не наводить доводів на спростування правильності висновку суду щодо юридичної оцінки обставин справи.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, стосуються оцінки судом доказів у справі та встановлення на підставі цієї оцінки обставин справи.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, не встановлені. У касаційній скарзі доводів щодо наявності таких обставин відповідач також не наводить.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, частиною 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду