Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2020 року у справі №620/2441/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 620/2441/19

провадження № К/9901/31245/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Желєзного І. В., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі № 620/2441/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України, у якому просив:

(і) визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про повернення матеріалів щодо призначення та виплати позивачу, як колишньому працівнику податкової міліції Головного управління ДФС у Чернігівській області одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності № 23581/7/99-99-04-04-01-17 від
23.07.2019;

(іі) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності від 05.08.2019 № 2194/К/25-01-04-15;

(ііі) зобов'язати Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянути заяву позивача від 26.06.2019, отриману Головним управлінням ДФС у Чернігівській області 27.06.2019, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності та призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності.

Чернігівський окружний адміністративного суд рішенням від 29.10.2019 позов ОСОБА_1 задовольнив частково, внаслідок чого суд:

А) Визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не розгляду по суті матеріалів за заявою (рапортом) ОСОБА_1 від 26.06.2019 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності.

Б) Зобов'язав Державну фіскальну службу України розглянути по суті матеріали за заявою (рапортом) ОСОБА_1 від 26.06.2019 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності та прийняти відповідне рішення згідно статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В) У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Державна фіскальна служба України звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2019 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишив без руху через те, що скаржник не додав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі. Одночасно суд встановив заявникові строк для усунення вказаного недоліку тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

28.12.2019 від скаржника надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019, яка була обґрунтована тим, що з огляду на обмежене фінансування Державній фіскальній службі України потрібен додатковий час для сплати судового збору.

Ухвалою від 20.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд заяву скаржника про продовження процесуального строку задовольнив та продовжив Державній фіскальній службі України строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019, на десять днів з моменту отримання копії ухвали.

10.02.2020 Державна фіскальна служба України подала клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення. Клопотання було мотивоване відсутністю можливості сплатити судовий збір на даний час через відсутність коштів.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.02.2020 відмовив у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору, та повернув заявникові його апеляційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного від 29.10.2019.

Після повернення апеляційної скарги Державна фіскальна служба України повторно подала апеляційну скаргу, до якої додала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вимоги свого клопотання мотивувала тим, що під час попереднього звернення до суду апеляційної інстанції податковий орган не мав можливості сплатити судовий збір за апеляційне оскарження у встановлені законодавством порядку та строк, що зумовило повернення Державній фіскальній службі України її апеляційної скарги, яка була поданої в межах визначеного законом строку.

Ухвалою від 28.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд зазначені заявником причини пропуску строку апеляційного оскарження визнав неповажними та залишив апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України без руху.

На виконання вимог вказаної ухвали заявник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку для звернення до апеляційного суду з відповідною скаргою, яке обґрунтував тим, що суд повернув заявнику вперше подану ним (в межах встановленого законодавством строку) апеляційну скаргу через відсутність видатків на сплату судового збору. Своєю чергою заявник зауважив, що Державна фіскальна служба України добросовісно ставилась та продовжує ставитись до наявних у неї процесуальних прав та обов'язків, сплативши судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою 05.08.2020. За наведених обставин скаржник вважав, що строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин та просив суд про поновлення відповідного строку.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.10.2020 визнав зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовив Державній фіскальній службі України у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.10.2019.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Державна фіскальна служба України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 та скерувати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частина 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, і зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом встановлена як одна з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути потреба дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "добропорядного публічного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею самою.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а інших обставин, які могли б слугувати підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, відповідач не зазначив.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України з дотримання норм процесуального права.

Отже, подана Державною фіскальною службою України касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, що відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись положеннями пункту 5 частини 1 та приписами частини 2 статті 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі № 620/2441/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя В. М. Кравчук