Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2021 року у справі №420/2566/20

УХВАЛА

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/2566/20

адміністративне провадження № К/9901/5421/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини А1892 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №420/2566/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1892 про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1892, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 6 травня 2016 року до 6 травня 2019 року включно, з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців;

- стягнути з відповідача на її користь індексацію грошового забезпечення за період з 6 травня 2016 року до 6 травня 2019 року включно, з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців у сумі: 111798,79 грн з урахуванням відрахувань обов'язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1892 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 6 травня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

- зобов'язано Військову частину А1892 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 6 травня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини А1892 про визначення базового місяця при здійсненні індексації за період з 6 травня 2016 року до 28 лютого 2018 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов'язано Військову частину А1892 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 6 травня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Військова частина А1892 вдруге звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 17 лютого 2021 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №420/2566/20 і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі, як підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник покликається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не були враховані вимоги ~law35~, частина 1 статті 51 Бюджетного кодексу України та правова позиція Конституційного Суду України, викладена у рішенні від 26 грудня 2011 року ( №20-рп/2011).

Однак таке обґрунтування не є достатнім у розумінні пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Так, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Проте, в порушення вимог пункту 1 цієї статті, скаржник жодної постанови Верховного Суду, прийнятої у подібних правовідносинах, не наводить, як і не вказує яку норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Військової частини А1892 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №420/2566/20.

Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що у ній не викладені передбачені КАС України підстав для касаційного оскарження, клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А1892 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №420/2566/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1892 про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду