Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.03.2021 року у справі №400/1846/20

УХВАЛА

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 400/1846/20

адміністративне провадження № К/9901/5458/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №400/1846/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2062 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2062, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення за період 8 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 рік);

- зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення за період 8 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 рік), за період з 13 вересня 2018 року до дня фактичного розрахунку - 25 березня 2020 року у розмірі: 240 802,20 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини А2062, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з військової служби за період з 13 вересня 2018 року до 24 березня 2020 року;

- зобов'язано Військову частину А2062 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 13 вересня 2018 року до 24 березня 2020 року у сумі: 22
108,11 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини А2062, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з військової служби за період з 13 вересня 2018 року до 24 березня 2020 року включно;

- зобов'язано Військову частину А2062 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з військової служби за період з 13 вересня 2018 року до 24 березня 2020 року включно у розмірі: 2000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 16 лютого 2021 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №400/1846/20 й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №400/1846/20 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Враховуючи зазначене, скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес. Проте, жодним чином не обґрунтовує ці винятки, як і не надає будь-яких доказів із яких би вбачалась обґрунтованість наведених ним підстав.

Одночасно, Суд наголошує, що посилання на відповідний підпункт пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України має обов'язково наводитись у поєднанні із зазначенням підстави передбаченої частиною 4 статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №400/1846/20.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №400/1846/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2062 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду