Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.07.2019 року у справі №826/2290/16

УХВАЛА

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/2290/16

адміністративне провадження № К/9901/30309/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Мартинюк Н. М.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №826/2290/16 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним наказу,

встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Міністерства науки і освіти України про визнання протиправним наказу Міністра оборони України та Міністра освіти та науки України від 29.05.2001 №07/020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року в адміністративній справі №826/2290/16 у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в адміністративній справі №826/2290/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним Наказу Міністра оборони України та Міністра освіти та науки України від 29.05.2001 року №07/020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі №826/2290/16 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні судових рішень, суд першої інстанції допустив, а суд апеляційної інстанцій не усунув, неправильне застосування норм процесуального права, оскільки розгляд справи розпочато було колегією суддів, а розглянуто одноособово в спрощеному позовному провадженні, отже мало місце недотримання правил щодо колегіального розгляду адміністративної справи в загальному позовному провадженні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 12 листопада 2020 року.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VII "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з приміткою статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А " або "Б", та особи, посади яких частиною 1 статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування наказу Міністра оборони України та Міністерства освіти і науки України №07/020 від
29.05.2001 року, яким, в тому числі, затверджено План прийому в 2001 році слухачів у вищі навчальні заклади для підготовки військових фахівців оперативно-стратегічного й оперативно-тактичного рівнів для Збройних Сил України.

Позивачі проходили навчання у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" в період з 2002-2007/09 роки, тобто не займали посаду, яка відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №826/2290/16 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним наказу.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак Н. М. Мартинюк