Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.12.2020 року у справі №380/1541/20

УХВАЛА

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 380/1541/20

провадження № К/9901/32284/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, І. В. Желєзного,

перевіривши касаційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позов задоволено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не було додано документа про сплату судового збору. Надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення цього недоліку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року заяву Львівського обласного військового комісаріату про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернуто на підставі частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, Львівський обласний військовий комісаріат звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 25 листопада 2020 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Статтею 129 Конституції України, як одну з основних засад судочинства, визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено право, зокрема, учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі, щодо надання документа про сплату судового збору.

В свою чергу, статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо звернення до суду з належним чином оформленою апеляційною.

Таким чином, скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Восьмим апеляційним адміністративним судом було встановлено, що при зверненні до апеляційного суду скаржником не додано документа про сплату судового збору.

На виконання вимоги ухвали від львівського обласного військового комісаріату надійшла заява про відстрочення сплати судового збору, яку обґрунтовано необхідністю надання часу для сплати судового збору, оскільки скаржник в повній мірі фінансується з державного бюджету.

Відмовляючи у задоволенні заяви Львівського обласного військового комісаріату про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність належного фінансування, відсутність коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є неповажними підставами відстрочення сплати судового збору.

Станом на дату винесення ухвали про повернення апеляційної скарги скаржником не виконано вимогу ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуто недолік апеляційної скарги у встановлений судом строк.

Згідно із частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу з підстав невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції вірно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

2. Надіслати Львівському обласному військовому комісаріату копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний