УХВАЛА

03 грудня 2018 року

Київ

справа №816/2388/17

касаційне провадження №К/9901/65728/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Державна фіскальна служба України 08.11.2018 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018.

Верховний Суд ухвалою від 14.11.2018 касаційну скаргу скаржника залишив без руху як таку, що подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а підстави, наведені податковим органом у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, є неповажними. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

У строк, встановлений судом, скаржник надав клопотання про поновлення процесуального строку, в якому посилається не те, що неодноразово звертався до суду з касаційними скаргами, проте первинна касаційна скарга повернута через ненадання належно завіреної копії довіреності на представника податкового органу, а чергова скарга повернута через несплату судового збору. Фактичною перешкодою для сплати судового збору за подання касаційної скарги стало те, що органом державної казначейської служби проводилося безспірне списання коштів з рахунків скаржника, у зв'язку з чим операції по рахунках податкового органу було зупинено, тобто посилається на аналогічні підстави, які були визнані Верховним Судом неповажними. При цьому інші підстави, які були об'єктивною перешкодою для вчинення процесуальної дії після сплати судового збору, скаржник не наводить та докази на їх підтвердження не надає.

Відповідно до частини 3 статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Отже, заява про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованою, а підстави, вказані у ній, є неповажними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна