Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.11.2020 року у справі №620/319/20

УХВАЛА

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 620/319/20

адміністративне провадження № К/9901/26439/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини А2622

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2622 про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

установив:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2622, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Військової частини А2622 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по дату набрання законної сили судового рішення у даній справі;

- зобов'язати Військову частину А2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по дату набрання законної сили судового рішення у даній справі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позов задоволено повністю, визнано протиправним діяльність Військової частини А2622 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 19 лютого 2020 року та зобов'язано Військову частину А2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_1, індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 19 лютого 2020 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі від 06 квітня 2020 року, а саме - несплатою судового збору.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржником зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції винесли оскаржувані рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року повернуто апеляційну скаргу Військової частини А2622 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною 5 статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до приписів статті 298 КАС України у випадку оформлення апеляційної скарги з порушенням вимог, встановлених статті 298 КАС України, до такої скарги застосовуються положення статті 298 КАС України.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року апеляційна скарга повернута апелянту у зв'язку із неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 06 квітня 2020 року, а саме - несплатою судового збору.

Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини А2622 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, мотивуючи тим, що апелянт не входить до переліку осіб, передбачених частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до частини 1 статті 3 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної та касаційної скарг на судові рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", передбачено, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А2622 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2622 про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова