Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2019 року у справі №344/6689/17

УХВАЛА

31 січня 2019 року

Київ

справа №344/6689/17

адміністративне провадження №К/9901/2359/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №344/6689/17 за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_2 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом до Івано-Франківської міської ради, у якому просила визнати протиправним та скасувати пункти 56,56.2,62,63,64,65 рішення 11 сесії Івано-Франківської міської ради сьомого демократичного скликання від 15.03.2017 №67-11 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", якими відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її в оренду площею, 0,0030 га на АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську (для будівництва індивідуальних гаражів), кадастровий номер:НОМЕР_1 (термін оренди 10 років).

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від
04.05.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що позивачем не доведено набуття нею у власність будь-яких об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці для індивідуального гаражного будівництва на АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську, площею, 0,0030 га, що знаходилась у користуванні попереднього власника на підставі договору оренди земельної ділянки, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову з посиланням на ст.134 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав касаційну скаргу скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі - в новій редакції від 03 жовтня 2017 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа), відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, у даній справі оскаржується відмова у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її в оренду.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, зважаючи на значення справи для сторін, її категорію та складність і обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд приходить до висновку про наявність законних підстав вважати дану справу такою, що є незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України, а також випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не вбачаються та у касаційній скарзі не містяться.

Отже, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018, ухвалену за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції від 03 жовтня 2017 року за результатами апеляційного перегляду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.05.2018 у спорі про визнання незаконним та скасування рішення, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12 257 328 333 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
04.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
06.12.2018 у справі №344/6689/17 за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук,

Судді Верховного Суду