Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2020 року у справі №826/3012/17

УХВАЛА

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/3012/17

адміністративне провадження № К/9901/25652/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №826/3012/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- визнати незаконними рішення Державної служби інтелектуальної власності України у відмові в прийнятті до нового розгляду заявок позивача на винаходи зареєстровані раніше під № а 2012 06324 від 25.05.2012 "Измерительный преобразователь" та № а 2012 07676 від 22.06.2012 "Способ предотвращения перегрузки генератора плавучей электростанции";

- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 650,0 грн. і витрат на прибуття в судові засідання 06.06.2017,06.07.2017,12.10.2017,25.01.2018,22.02.2018 в розмірі 1
223,93 грн, а в загальному розмірі 1 873,93 грн та моральну шкоду в розмірі 4
000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2017 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство економічного розвитку та торгівлі України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020, задоволено клопотання Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із судовим рішенням позивачем 01.08.2020 подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 касаційну скаргу позивача залишено без руху. Скаржнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом зазначення судових рішень, що оскаржуються, зазначенням підстав касаційного оскарження, зазначення вимог до суду касаційної інстанції щодо наслідків розгляду касаційної скарги на рішення суду попередніх інстанцій та надання документу про сплату судового збору, або доказів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору, копії касаційних скарг відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2020 касаційну скаргу повернуто позивачу, оскільки скаржник не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

В подальшому позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 касаційну скаргу позивача повернуто на підставі пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України.

07.10.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з інформацією зазначеною у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 визначено склад колегії суддів: Жук А. В. (суддя-доповідач), Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

Суддею-доповідачем Жуком А. В. та суддями Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.

Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2020 заяви суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М. про самовідвід задоволено та відведено від участі у розгляді касаційної скарги позивача у справі №826/3012/17. Касаційну скаргу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

Згідно з інформацією зазначеною у протоколі повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 визначено склад колегії суддів: Чиркін С. М. (суддя-доповідач), Бевзенко В. М., Шарапа В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 касаційну скаргу позивача залишено без руху. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом надіслання касаційної скарги, викладеної державною (українською) мовою у кількості відповідній учасникам справи, надання заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням відповідних доказів, документу про сплату судового збору або зазначення підстав звільнення від його сплати

На виконання вимог ухвали від скаржника 13.11.2020 надійшла заява, в якій скаржник зазначає, що має право подавати звертатись до суду російською мовою, що звільнений від сплати судового збору на підставі копії відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримань від 27.02.2020 № 346/10/20-4051-08, та те, що строк на касаційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 ним не пропущено, оскільки вперше касаційну в скаргу було подано в межах строку, передбаченого статтею 329 КАС України, однак ухвалами Верховного Суду від
30.09.2020 та від 21.09.2020 касаційні скарги було повернуто. Крім того скаржник вказує, що ним оскаржується рішення про закриття провадження, отже він є єдиним учасником справи, а тому не вбачає необхідності надсилати копію касаційної скарги ще комусь.

Щодо виконання вимог ухвали Верховного Суд від 29.10.2020 в частині надіслання касаційної скарги, викладеної державною (українською) мовою у кількості відповідній учасникам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

Згідно з частиною 1 статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина 3 статті 15 КАС України).

За приписами частини 4 статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому частини 4 статті 15 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Така позиція касаційного суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в ухвалі 18.09.2019 у справі № 11-955зі19 (9901/98/19). Також, вказана правова позиція була викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 643/17201/18, від 03.09.2020 у справі № 826/6286/17, від 05.11.2020 у справі № 420/5247/19. Підстав для відступлення від цих правових висновків - немає.

З огляду на зазначене, касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Проте це не є звуженням прав скаржника, оскільки крім послуг перекладача, на законодавчому рівні закріплені серед іншого державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

У разі, якщо скаржник не володіє (недостатньо володіє) українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України "Про безоплатну правову допомогу" гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Крім того відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

За приписами частини 1 статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідачами у даній справі є Державна служба інтелектуальної власності України та Міністерство економічного розвитку та торгівлі України.

Таким чином твердження скаржника про те, що він є єдиним учасником справи є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині викладення її державною (українською) мовою та надіслання її у кількості відповідній учасникам справи.

Щодо виконання вимог ухвали Верховного Суд від 29.10.2020 в частині сплати судового збору, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною першою статті 8 Закону № "Про судовий збір" (далі - ~law25~) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із ~law26~, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Суд звертає увагу, що Законом 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Суд враховує, що ~law27~ не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

Водночас скаржник зазначає, що звільнений від сплати судового збору, оскільки майновий стан позивача не дозволяє сплатити його та на підтвердження вказаної інформації скаржником до касаційної скарги додавалась копія відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримань від 27.02.200 № 346/10/20-4051-08 у якій зазначено, що з І кварталу 2019 року по ІV квартал 2019 року отримував лише Державної соціальної матеріальної допомоги в загальному розмірі 13 949,00 грн. Крім того скаржник вказує що вищезазначена довідка акумулює в собі всі доходи скаржника.

Водночас надані відомості не містять інформації про доходи позивача за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, тобто з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від
10.05.2019 в справі №9901/166/19.

Враховуючи вищенаведене скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині сплати судового збору.

Щодо виконання вимог ухвали Верховного Суд від 29.10.2020 в частині надання заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням відповідних доказів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з інформацією, наявною в матеріалах касаційної скарги, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 15.07.2020, в той час як касаційна скарга подана 05.10.2020 тобто з порушенням 30-ти денного строку.

Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.

Також згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, і, передовсім, щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою зумовлена також й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення тільки задля повторного слухання справи й ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

Верховний суд підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об'єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скарго, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Таким чином, оцінивши доводи скаржника про те, що строк на касаційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 ним не пропущений, оскільки вперше касаційну скаргу було подано в межах троку, передбаченого статтею 329 КАС України, проаналізувавши матеріали касаційної скарги та заяви що надійшла на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29.10.2020, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, оскільки поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку касаційного оскарження, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі. Наведені скаржником обставини не мають ознак об'єктивних істотних перешкод для вчасної реалізації процесуальних прав.

Станом на 30.11.2020 недоліки касаційної скарги не усунуті.

За правилами встановленими пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248 332 333 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №826/3012/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: С. М. Чиркін

Судді: В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа