Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.10.2020 року у справі №671/116/19

УХВАЛА

02 серпня 2021 року

Київ

справа №671/116/19

адміністративне провадження №К/9901/25469/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 671/116/19 за позовом ОСОБА_1 до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та повернення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_4, в якому просив:

- прийняти позовну заяву до розгляду і залучити ОСОБА_1 як позивача, а ОСОБА_4, як відповідача до судового розгляду справи;

- приєднати до відповідальності ОСОБА_4, бо інцидент з ним має пряме відношення до цієї ж справи: порушення законів груп і працівників ДВС, до якої входить його жінка. Його агресивні і образливі дії які підходять до статті 125 і 126 КК містять також склад іншого злочину (співучасть), все вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів. Надати правову оцінку його діям і назначити компенсацію матеріальних збитків у розмірі 3000 гривень, або направити ці матеріали справи на розслідування;

- хоч банк сам відізвав, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02.08.2017, вчинений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу № 10391 Швець Русланом Олеговичем, а тому і виконавчого збору не може бути;

- витребувати в ДВС документи з підписом ОСОБА_1, надані 06.02.2018, як доказ про порушення Конституції, прав та свобод людини, мотивів ігнорування рішення суду працівниками Волочиського районного відділу ДВС, які свідомо виконували незаконні примхи працівників "ПриватБанку" як співучасники;

- провести судовий контроль, за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення, за виконанням судових рішень стосовно, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби за правилами статті 181 КАС України;

- назначити працівнику ДВС ОСОБА_4, суму повернення незаконно знятих з ОСОБА_1 коштів, які продовжують зніматися, а сума повернення збільшуватись, і за період подання заяви до суду, повернути, станом на сьогоднішнє число незаконно знятих - 2240 грн., і назначити морально-матеріальну компенсацію у розмірі 10000 гривень, який на 23.01.2019 не відізвав з пенсійного відділу постанову про стягнення (неіснуючого) боргу;

- звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Судом з'ясовано, що в справі № 671/116/19 22 квітня 2020 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду звернення ОСОБА_1 для усунення недоліків по праві за позовом ОСОБА_1 до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та повернення коштів, повернуто заявнику без розгляду.

15 вересня 2020 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частинах постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року в адміністративній справі № 671/116/19, а саме замінено прізвище позивача з " ОСОБА_5" на вірне "ОСОБА_1".

На вказані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 липня 2021 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в частини 2 статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку (частина друга).

Частиною 3 статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених Частиною 3 статті 328 КАС України випадках.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена до суду касаційної інстанції лише після її перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого позивач має уточнити зміст та вимоги касаційної скарги щодо дати та змісту рішень судів попередніх інстанції, які він оскаржує.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частини 1 статті 329 КАС України.

З матеріалів касаційної скарги установлено, що оскаржувана ухвала апеляційного суду ухвалена 15 вересня 2020 року, а касаційну скаргу у цій справі подано до суду поштою лише 08 липня 2021 року, тобто без дотримання встановлених процесуальним законом строків її подання.

Судом установлено, що вперше касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №671/116/19 надійшла до Верховного Суду 07 жовтня 2021 року.

Проте, 24 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №671/116/19 повернуто особі, яка її подала, оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги.

10 грудня 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №671/116/19.

21 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

02 червня 2021 року позивач звернувся втретє з касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №671/116/19.

23 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

08 липня 2021 року ОСОБА_1 вчетверте подав касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 671/116/19.

Питання щодо поновлення строку на подання касаційної скарги відповідно до частини 3 статті 329 КАС України позивачем не порушувалось.

Відповідно до частини 3 статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 332 КАС , і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, з матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

За приписами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Разом з тим, абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Проте, позивач не обґрунтував, які саме норми матеріального права неправильно застосовані судом чи які норм процесуального права порушені.

Суд зазначає, що вчетверте подана касаційна скарга за змістом аналогічна попереднім, містить виклад обставини справи, цитати нормативних актів. При цьому, Верховний Суд в ухвалах від 22 жовтня 2020 року, 24 листопада 2020 року, від 22 грудня 2020 року та від 23 червня 2021 року надавав позивачу вичерпні роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Згідно з вимогами частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини 1 статті 341 КАС України, за винятком частини 3 цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Отже у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частини 3 цієї статті КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини 2 статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.

Крім того, з матеріалів касаційної скарги установлено, що вони оформлені без дотримання вимог частини 4 статті 330 КАС України, а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Разом з касаційною скаргою позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, врахувавши його майновий стан, як пенсіонера, на підставі статей 5, 8 Закону України "Про судовий збір", статей 133, 139 КАС України, статті 40-1 КУпАП України. На підтвердження чого надає довідку про доходи, видану ГУПФУ в Хмельницькій області №8791597799731943.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частинами 1 та 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - ~law54~) визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Перевірив клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, Суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 та 5 статті 77 КАС України.

Враховуючи, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, разом з тим у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

Так, позивачем не надано до суду касаційної інстанції усіх документів, із яких можливо було б встановити суму сукупного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік.

З огляду на викладене, відсутність документа про сплату судового збору свідчить про неналежне виконання заявником вимог частини 4 статті 330 КАС при зверненні до суду касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду, зокрема касаційної скарги на ухвалу суду встановлена ставка судового збору на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2021 року в розмірі 2 270,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2 270,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/~organization1~; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: *; 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від (Дата оскаржуваного рішення) по справі (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір, номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Згідно із частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 КАС України.

Частинами 1 і 2 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених Частинами 1 і 2 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточнення змісту та вимог касаційної скарги щодо дати та змісту рішень судів попередніх інстанції, які позивач оскаржує; обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання; касаційної скарги в новій редакції із належним обґрунтуванням зазначених позивачем підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, на якій подається касаційна скарга; надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору в розмірі 2270 грн.

Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку з відсутністю судді Шевцової Н. В. на робочому місці за листком тимчасової непрацездатності з 27.07.2021, розгляд цієї скарги відбувся у перший робочий день її виходу на роботу.

Керуючись статтями 3, 169, 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 671/116/19 за позовом ОСОБА_1 до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та повернення коштів - залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження в частині неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, в іншій частині касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська