Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції рішення (ВС ОП КЦС справа № 638/3792/20 від 20.09.2021 р.)

Фабула судового акту: У цьому рішенні ОП КЦС конкретизувала попередні висновки стосовно закриття провадження у справі у зв’язку із відсутністю спору - відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, розтлумачивши поняття “юридичний спір” в широкому сенсі - відповідно до практики ЄСПЛ.

Після розірвання шлюбу - дружина подала позов про поділ майна подружжя. Так, із обставин справи стало відомо - що ще перебуваючи у шлюбі вони із чоловіком уклали договір про поділ майна подружжя в якому сторони визначили обсяг майна - два авто («Porsche Cayenne», і «Honda Civic») та домовились, що перше авто залишається у чоловіка, а друге - у дружини із доплатою 1 539 000 грн. Сторони - згідно Договору - стверджували, що інше майно, що було набуте ними у шлюбі і становило спільну сумісну власність було відчужено ними за взаємною згодою до укладання цього договору, а грошові кошти, отримані в результаті такого відчуження були витрачені на потреби та інтереси сім`ї.

Подаючи позов, дружина вказувала, що він під час перебування у шлюбі приховав отримання заробітної плати, а також придбання нерухомого майна (трьох квартир та двох машиномісць). У зв’язку із цим - позивач просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частини вказаного майна.

Представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі - оскільки підписанням договору про поділ майна сторони підтвердили факт поділу спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу, а на момент звернення позивача до суду відсутнє майно, яке може перебувати у спільній сумісній власності, у зв`язку з його поділом на підставі відповідного правочину.

Суд першої інстанції погодився із його доводами та частково задовольнив його клопотання - закривши провадження щодо нерухомого майна. Суд послався на постанову ВС від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19.

Суд апеляційної інстанції це рішення скасував - оскільки вважав, що закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання. При цьому, за змістом цієї норми суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній саме на час пред'явлення позову. Апеляційний суд посилався на на постанови ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19.

Адвокат відповідача подав касаційну скаргу. Прийнявши таку до розгляду, ВС КЦС вирішив передати її на розгляд Об'єднаної палати, у зв’язку із необхідністю конкретизувати висновок ВС щодо застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме зазначити, що закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення.

ОП ВС КЦС, задовольняючи касаційну скаргу частково, виклала наступні висновки:

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України. Так, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, ОП ВС КЦС наголошує - поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (де «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення).

За таких обставин закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України (ч.4) закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди.

Щодо предмету спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже у цій справі, конкретизовано, що:

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналізуйте судовий акт: Внаслідок придбання подружжям квартири у кредит - боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір (ВС КЦС справа № 755/16464/20 від 05.10.2021 р.);

Об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток (ВС/КЦС у справі № 363/423/17 від 15.09.2021 р.);

ВС/КЦС: Позови про розлучення МОЖЕ підписувати та подавати і представник (ВС/КЦС у справі № 607/10879/20 від 09.07.2021);

У справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні - належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування (ВС КЦС справа №757/39693/20-ц від 15.09.2021 р.).

Постанова

Іменем України

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 638/3792/20

провадження № 61-3438сво21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Висоцької В. С.

суддів:Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,

Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 ,

в інтересах якого діє адвокат Шимко Федір Анатолійович, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2020 року

у складі судді Цвіри Д. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В.,

Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач- ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Шимко Федір Анатолійович,

Короткий зміст позовної заяви, клопотання про закриття провадження

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 червня 2006 року вона

з ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 березня

2017 року.

27 жовтня 2016 року між ними укладений договір про поділ майна подружжя, відповідно до умов якого визначено обсяг майна, що підлягає поділу, зокрема, автомобіль «Porsche Cayenne», 2013 року випуску,

який залишається у відповідача, та автомобіль «Honda Civic», 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано позивачу з доплатою

1 539 000 грн.

Зазначала, що під час досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12019220490002287 від 16 травня 2019 року, відкритого за її заявою про вчинення шахрайства, встановлено, що ОСОБА_2

під час перебування у шлюбі приховав отримання заробітної плати

у розмірі 25 085 713 грн, а також придбання нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , квартири

АДРЕСА_3 , машиномісць

за адресою: АДРЕСА_4 ,

та машиномісце АДРЕСА_6 .

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частини вказаного майна.

У червні 2020 року стороною відповідача подано клопотання

про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що до моменту розірвання шлюбу, 27 жовтня 2016 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спільного майна подружжя за взаємною згодою (далі - Договір).

Умовами вказаного Договору сторони, серед іншого, погодили:

перелік майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу за цим Договором, є вичерпним. Сторони спільно стверджують, що інше майно, що було набуте ними у шлюбі і становило спільну сумісну власність було відчужено ними за взаємною згодою до укладання цього договору, а грошові кошти, отримані в результаті такого відчуження були витрачені на потреби та інтереси сім`ї;

за взаємною домовленістю, досягнутою сторонами за даним Договором, у особисту приватну власність ОСОБА_1

(сторона 2) переходить автомобіль марки HONDA, моделі CIVIC

2006 року, номер кузова НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

за взаємною домовленістю сторін, враховуючи неподільність автомобілів, як об`єктів поділу та різниці у їх вартості, стороні 2, у якості компенсації різниці у вартості автомобілів, також переходять грошові кошти сумі 1 539 000 грн, що отримані стороною 2 до підписання цього договору. Підписанням цього Договору, сторона 2 підтверджує,

що грошові кошти у визначеній цим пунктом сумі отримані стороною 2 до моменту підписання цього Договору у повному обсязі. Претензій

з приводу повноти та строків передачі грошових коштів сторона 2

до сторони 1 не має;

сторона 2 стверджує, що при поділі майна згідно з цим Договором

її інтереси належним чином враховані, жодних заперечень щодо поділу майна та майнових претензій до сторони 1 з приводу майна, поділ якого визначено за цим договором, сторона 2 немає;

сторони спільно стверджують, що вважають встановлений цим Договором поділ майна справедливим, при поділі вказаного майна рівною мірою враховані інтереси обох сторін, а також підтверджують,

що жодна з них не поставлена даним договором у невигідне матеріальне становище.

У Договорі сторони підтвердили, що цей Договір відповідає дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається у відповідності зі справжньою волею сторін, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних умовах

і не є результатом впливу тяжких обставин, Договір укладається

без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення, умови Договору,

його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним Договором, а також засвідчили,

що Договором визначені всі істотні умови, про що свідчать особисті підписи на Договорі.

Посилаючись на те, що Договір про поділ майна в судовому порядку

не оскаржувався та не є предметом позову у цій справі; підписанням Договору про поділ майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили факт поділу спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу; на момент звернення ОСОБА_1 до суду відсутнє майно, яке може перебувати

у спільній сумісній власності, у зв`язку з його поділом на підставі відповідного правочину, заявник просив задовольнити клопотання

про закриття провадження у справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 жовтня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шимка Ф. А. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, задоволено частково.

Закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна, визнання права власності та стягнення на об`єкти нерухомості,

а саме: квартири

АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , квартир АДРЕСА_3 , машиномісць за адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_6 , у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У задоволенні іншої частини клопотання представника відповідача

ОСОБА_2 - адвоката Шимко Ф. А. відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спір щодо поділу спільного нерухомого майна подружжя вирішено сторонами шляхом укладення договору про поділ майна подружжя, а тому підстав для розгляду цього спору в судовому порядку немає. Предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі. Суд послався на постанову Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі

№ 686/20582/19.

Що стосується вимог щодо належності заробітної плати відповідача до спільного майна подружжя, здійснення поділу майна, визнання права власності та стягнення заробітної плати відповідача, суд відмовив

у закритті провадження в цій частині позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу Шимка Ф. А. - представника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня

2020 року в частині закриття провадження скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання. При цьому за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК Українисуд може закрити провадження у справі у зв`язку

з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору

був відсутній саме на час пред`явлення позову, пославшись при цьому на постанови Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі

№ 456/647/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції належно не дослідив матеріали справи, не врахував викладене, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок про закриття провадження в частині вирішення спору про поділ спільного майна подружжя, а саме квартир та машиномісць,

що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому судовому розгляду.

Оскільки між подружжям існує спір щодо поділу майна, належності заробітної плати до спільного майна подружжя, апеляційний суд вважав, що підстави для закриття провадження у цій частині відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шимко Ф. А., просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2020 року в частині відмови

у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі

та повністю скасувати постанову Харківського апеляційного суду

від 18 лютого 2021 року, у наведеній частині ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги процесуального права, встановлені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Висновок суду апеляційної інстанції про неможливість винесення судового рішення про закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження суперечить положенням статей 189, 200

та 255 ЦПК України.

Не врахували того, що у зв`язку з укладенням нотаріально посвідченого договору про поділ майна, який є дійсним, предмет спору у цій справі відсутній.

Вказує, що у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі

№ 404/251/17 міститься висновок про те, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін,

чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим

не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

При цьому у вказаній постанові Верховного Суду відсутній висновок

про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише після відкриття провадження у справі чи якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити

без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 08 червня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року справу передано

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, прийнято до розгляду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим,

що відповідно до статті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У справі, судові рішення в якій переглядаються, суд і учасники справи при застосуванні пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК Українипосилаються на різні правові висновки Верховного Суду.

Так, місцевий суд послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження

№ 61-1807св20, в якій Верховний Суд дійшов висновку про те,

що предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції

й направляючи справу на новий розгляд, дійшов висновку,

що відсутність предмета спору має бути встановлено на час пред`явлення позову, пославшись при цьому на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19, і постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження

№ 61-1807св20.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові

від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження

№ 61-9658св20.

Натомість, у касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі

№ 404/251/17, провадження № 61-13405св18, в якій відсутній висновок про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише після відкриття провадження у справі чи якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Колегія суддів зазначає, що аналогічні по суті висновки містяться

у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2021 року у справі № 2-364/12 (провадження № 61-17763св20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним

із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU

v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада

1999 року).

Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності

та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає

в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів

і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE,

№ 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява

№ 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він

не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може або повністю відмовитися від свого висновку

на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок.

Колегія суддів вважала, що необхідно конкретизувати висновок Верховного суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме зазначити, що закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, з огляду на таке.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи

з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного,

а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін,

чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим

не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Установлення відсутності предмета спору на час пред`явлення позову

не є єдиним випадком для закриття провадження у справі у підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки «збіднює» відповідне правове регулювання, не відповідає його змісту, так як у такому випадку (при відсутності предмета спору) малоймовірно або позивач звертався до суду.

Крім того, якщо би законодавець мав на увазі відсутність предмета спору на час пред`явлення позову, то відповідне правове регулювання містилося би у статті 186 ЦПК України, яка регулює підстави відмови

у відкритті провадження у справі, а не у статті 255 ЦПК України,

яка регулює підстави закриття провадження у справі, яке вже відкрито.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду вважала необхідним передати справу

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступлення (конкретизації) правового висновку щодо застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року

у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі

№ 686/20582/19, провадження № 61-1807св20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі

№ 750/1658/20, провадження № 61-9658св20.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду,

крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 10 червня 2006 року сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2017 року.

27 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спільного майна подружжя, за яким визначено майно,

що підлягає поділу, а саме автомобіль «Honda Civic», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який залишається у відповідача,

та автомобіль «Porsche Cayenne», 2013 року, реєстраційний

номер НОМЕР_4 .

За пунктом 2 цього договору перелік майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу за цим договором, є вичерпним. Сторони спільно стверджують, що інше майно, що набуте ними у шлюбі

і становило спільну сумісну власність, відчужене ними за взаємною згодою до укладання цього договору, а грошові кошти, отримані в результаті такого відчуження, були витрачені на потреби та інтереси сім`ї.

Відповідно до пунктів 5, 6 цього договору за взаємною домовленістю, досягнутою сторонами за цим договором, у особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить автомобіль марки «Honda Civic», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний

номер НОМЕР_1 .

За взаємною домовленістю сторін, враховуючи неподільність автомобілів, як об`єктів поділу та різниці у їх вартості, до ОСОБА_1

як компенсація різниці вартості автомобілів, також переходять грошові кошти в сумі 1 539 000 грн, що отримані ОСОБА_1 до підписання цього договору. Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтверджує,

що грошові кошти у визначеній цим пунктом сумі отримані ОСОБА_1 до моменту підписання цього договору у повному обсязі. Претензій

з приводу повноти та строків передачі грошових коштів ОСОБА_1

до ОСОБА_2 не має.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 вересня 2016 року

ОСОБА_2 набув у власність машиномісце АДРЕСА_6 .

Також 15 вересня 2017 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав квартиру

АДРЕСА_1 .

За договором купівлі-продажу від 19 вересня 2018 року ОСОБА_2 набув у власність мащиномісце № НОМЕР_5 у підвальному поверсі житлового будинку літ. «А-25» за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до договорів дарування від 20 липня 2017 року ОСОБА_2

є власником мащиномісць № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 у підвальному поверсі житлового будинку літ. «А-25» за адресою:

АДРЕСА_4 .

28 лютого 2019 року на підставі договору купівлі-продажу квартири відповідач набув у власність квартиру

АДРЕСА_2 .

15 квітня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, за яким останній набув у власність квартиру

АДРЕСА_7 .

16 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поділити майно подружжя, зазначаючи, що вищезазначене нерухоме майно та грошові кошти у розмірі 25 085 716,00 грн є спільною сумісною власністю подружжя, однак у зв`язку із зловживанням

її довірою не були включені до переліку майна, що підлягає поділу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів

з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження»)

та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Статтею 196 ЦПК Українипередбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається

за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Положеннями статті 189 ЦПК Українивизначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору

та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована

на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі

і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК Українивстановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи

з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного,

а не формального значення.

За таких обставин закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише

в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме

її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову

та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року

у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі

№ 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року

у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20 зазначено,

що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Статтею 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову,

а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами

у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження

у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку

з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала

у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження

№ 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого

у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року

у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі

№ 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року

у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК Україниможливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Щодо доводів касаційної скарги по суті

У справі, яка переглядається, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про поділ нерухомого майна врегульовано договором про поділ спільного майна подружжя, у зв`язку з чим предмет спору між сторонами відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Пунктами 1 та 4 частини першої статті 379 ЦПК Українивстановлено,

що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права.

У контексті завдань цивільного судочинства (статті 2, 4 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Мотивуючи постанову про направлення справи до суд першої інстанції для продовження розгляду, апеляційний суд, серед іншого, вказав,

що закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні,

а не при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня

2020 року відкрите загальне позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Підготовче судове засідання призначено 19 червня 2020 року.

Ухвала про часткове закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, Дзержинським районним судом постановлена 07 жовтня 2020 року.

У Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про закриття підготовчого засідання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується з наведеним вище висновком апеляційного суду, оскільки закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав,

це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України(частина четверта 200 ЦПК України).

Водночас, висновок апеляційного суду про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК Україниможливе лише в разі, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову, не ґрунтується на законі.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК Українипідставами, зокрема, для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК Українизміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної

та (або) резолютивної частини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду доходить висновку, що слід змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду з урахуванням висновків, сформульованих

у цій постанові.

Висновки щодо застосування норм права (частина друга статті 416 ЦПК України)

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК Українивстановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи

з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного,

а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову,

а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін,

чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим

не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шимко Федір Анатолійович, задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. Висоцька

Судді: Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська