Суд пояснив, що держава не має платити за погані умови в СІЗО

Дніпровський апеляційний суд залишив без задоволення скаргу на відмову у відшкодуванні моральної шкоди, заподіяної внаслідок тримання в умовах СІЗО, що принижує людську гідність.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на постанову від 5 листопада.

Громадянин подавав позов про стягнення з казначейства за рахунок держави 170 тис. грн компенсації за тримання в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4».

Чоловік утримувався в ізоляторі 3 роки і 7 місяців. У заяві скаржився на побутові і санітарні умови.

Зокрема йшлося про стан матраців і ліжок, на яких він не міг спати. В камері майже не було доступу денного світла і свіжого повітря, а електричне освітлення – тьмяним, примусової вентиляції не було. Камера не провітрювалась, вікна в камері не відкривалися. При цьому, його співкамерники постійно палили цигарки і в камері стояли клуби тютюнового диму, тому позивач був змушений стати пасивним курцем.

Унітазна чаша не обладнана зливним бачком, а слабий напір води не дозволяв змити нечистоти в каналізацію. Унітаз вмуровано в кутку камери на узвишші 40 сантиметрів від рівня підлоги і нічим не відгороджено від житлової зони, до того ж, в 70 сантиметрах від найближчого ліжка. Справляння природніх потреб відбувалося на очах осіб, які перебувають в камері, що змушувало користуватися туалетом якомога рідше, наслідком чого стало порушення функціонування кишечнику, що призводило до болісних відчуттів в області шлунку.

У камері відчувався запах екскрементів. Щоб запобігти розповсюдженню неприємних запахів, позивачем було зроблено накриття для туалету («грушу»). Проте його вилучила адміністрація СІЗО. Так само вилучалися деякі речі, включаючи їжу, телевізійну антену та мотузку, без якої було неможливо відкрити вікно. Стіни покривавала цвіль. У камері мешкали миші, клопи, воші, павуки, таргани.

В камерах відсутня гаряча вода. Ув’язненим надавалось право митися один раз на тиждень. При цьому на прийняття душу відводилося 15 хвилин. Санітарно-гігієнічні умови в душі відсутні – на стінах наліт невідомого походження. Предмети першої необхідності і особистої гігієни, в тому числі туалетний папір, зубна щітка і паста, мило, не видаються. Постільна білизна взагалі не видавалась протягом перебування в слідчому ізоляторі. Харчування погане, їжа одноманітна. Якість її приготування дуже низька, нерідко використовуються зіпсовані продукти. У зв’язку з цим, їжа непридатна до вживання. Свіжі фрукти або овочі не видаються. Картопля, цибуля, морква, надаються в мінімальній кількості тільки в супах. М’ясо не видається. Риба надається, але не більше 30 грам на добу на одного ув’язненого.

Згадайте новину: Справа «діамантових прокурорів» надійшла в антикорупційний суд

У січні 2019 Красногвардійський міськрайонний суду Дніпропетровська у позові відмовив. Представник СІЗО передав у суд заяву, що обставини, наведені в заяві нічим не підтверджуються і умови тримання були належними. Зокрема, що провітрювання в камерах проводиться кожен день протягом години під час прогулянки засуджених та підслідних. Вентиляція в камерах відбувається постійно, шляхом відкривання вікон та віконець для видачі їжі. А санвузли були обладнані «колінами», що забезпечувало відсутність неприємних запахів, та були відокремлені від жилої зони перегородками.

Будь-яких нормативів щодо стану ліжок, матраців і постільної білизни чинним законодавством не встановлено, як і позивачем не було наданого доказів їх неналежного стану. Інформація щодо несправного стану туалету та поганої вентиляції не доведена будь-якими доказами.

Постановою кабміну не передбачено добової норми фруктів та овочів на ув’язненого. Водночас у СІЗО працюють крамниці і столи замовлень, де можна купити продукти і предмети першої необхідності.

Видача туалетного паперу, зубної щітки і зубної пасти в СІЗО не передбачена чинним законодавством.

Чоловік утримувався у різних камерах, житлова площа в яких на одну особу складала від 2,51 кв.м. до 3,8 кв.м., що повністю узгоджується з нормами ст. 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення» (мінімальна площа 2,5 кв.м. на особу).

Загалом суд дійшов висновку, що чоловік утримувався у СІЗО на підставі чинних норм внутрішнього чинного законодавства України.

Але у 1997 році Україна ратифікувала Європейську конвенцію про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Європейським комітетом надано Україні рекомендаційні норми, що на одного ув’язненого в камері, призначеній для кількох увязнених, має припадати не менше 4 кв.м. площі.

Позивач утримувався в камерах площею від 2,51 кв.м. до 3,8 кв.м. І хоча з точки зору внутрішнього чинного національного законодавства України це не є порушенням, суд повинен застосувати міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини. Тому суд вважає обґрунтованими твердження позивача, що тримання в СІЗО було таким, що принижує його гідність, поводження в порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Водночас, на думку суду, чоловіком обрано не правильний спосіб захисту його порушених прав.

«Дніпровська установа виконання покарань (№4)» не є державним органом, тому на неї не поширюються положення ст. 56 Конституції про відшкодування шкоди за рахунок держави. Так, держава не відповідає по зобов’язаннях державних організацій, які є юридичними особами. Державна установа, відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, які є в її розпорядженні. Тому відсутні підстави для відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої позивачеві.

Згадайте новину:Після 5,5 років переслідувань виправданому присудили 376 тис. грн компенсації

Апеляційний суд залишив рішення без змін.