Справа "Руденко проти України": Скарга заявника щодо надмірно тривалих строків кримінального провадження може бути розглянута ЄСПЛ лише за один рік (заява №4940/19, від 05.12.2019 р.)

Фабула судового акту: Кримінальне провадження щодо заявника тривало більше 6 років. Заявника не влаштовувала така надмірна тривалість, проте він не мав змоги оскаржити її, оскільки національне законодавство не передбачало ефективного механізму захисту його прав на розгляд справи впродовж «розумних строків». 27 листопада 2018 р. заявник звернувся зі скаргою до ЄСПЛ, і трохи більше ніж через один рік (05 грудня 2019 р.) отримав рішення Суду, яким було констатовано порушення його прав за статтями 6 і 13 Конвенції, та присуджено відшкодування понесеної ним моральної шкоди.

Суть справи: Кримінальне провадження щодо заявника тривало з 22 березня 2012 р. до 27 червня 2018 р., тобто 6 років, 3 місяці та 6 днів. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачав жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг.

Суд повторив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявників.

Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачав жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вирішив, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». Суд також зазначив, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг. Отже, зазначені скарги були визнані прийнятними та свідчили про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

Суд постановив сплатити заявнику 500 євро, в якості відшкодування моральної шкоди.

Аналізуйте наступні судові акти: «Талаліхіна проти України» (заява №13919/12, від 22.10.2020 р.)

«Штепа проти України» (заява №16349/17, від 24.10.2019 р.)

«Распряхін проти України» (заява №70878/12, від 28.05.2020 р.)

«Канна та Циганок проти України» (заяви №24751/10 та №63824/10, від 04.07.2019 р.)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «РУДЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF RUDENKO v. UKRAINE)

(Заява № 4940/19)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

05 грудня 2019 року.

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Руденко проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Габріеле Куцско-Штадльмайер (Gabriele Kucsko-Stadlmayer), Голова,

Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits),

Лятіф Гусейнов (Lәtif Hüseynov), судді,
та Лів Тігерштедт (Liv Tigerstedt), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 14 листопада 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 27 листопада
2018 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2. Заявника представляв пан Р.Л. Клименко, юрист, який практикує у м. Харків.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

4. Відомості щодо заявника та інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.

5. Заявник скаржився на надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявник скаржився, що тривалість відповідного кримінального провадження була несумісною з вимогою «розумного строку» та
на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

«Кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, …, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.»

Стаття 13

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»

7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pélissier and Sassi v. France) заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-ІІ та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

8. У керівній справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine)
(заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

10. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

1. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2019 року) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.

14. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятого;
2. Постановляє, що заява свідчить про порушення пункту 1
   статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження;
3. Постановляє, що:
   1. упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку, яка має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
   2. із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 05 грудня 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду

Лів Тігерштедт Габріеле Куцско-Штадльмайер

(Liv Tigerstedt) (Gabriele Kucsko-Stadlmayer)

В.о. заступника Секретаря Голова

ДОДАТОК

Заява зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції

(надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

Наведений переклад рішення розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням:

https://minjust.gov.ua/files/general/2020/01/09/20200109171304-33.docx