31.10.2016 | Автор: ЮРИДИЧНА ФІРМА "ГАРО ТА ПАРТНЕРИ"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Що собою являють правила внутрішнього трудового розпорядку в закладах охорони здоров’я? Яка відповідальність за їх недотримання? Чи існують винятки, коли в порушення правил, допуск в лікарню є законним?

В закладах охорони здоров’я існують певні правила поведінки як для медичних працівників, так і для відвідувачів та хворих. 

Для медичних працівників закладу охорони здоров’я.

Відповідно до українського законодавства, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. 142 Кодексу Законів України про Працю - надалі КЗпП). Правила внутрішнього трудового розпорядку повинні бути розроблені у закладах охорони здоров’я не залежно від їх форми власності.

Правила внутрішнього трудового розпорядку є локальним нормативним документом  підприємств, в тому числі і закладів охорони здоров’я, що регламентує чітку організацію праці: встановлює режим робочого дня та відпочинку, порядок прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників, визначає взаємні обов’язки роботодавців і працівників, встановлює періодичність і строки видачі заробітної плати, порядок і підстави притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, тощо.

Так, до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (п. 2 ст. 29 КЗпП).

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП працівник зобов’язується виконувати роботу за трудовим договором і має дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку. Стаття 159 КЗпП передбачає, що працівник в тому числі зобов'язаний додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації.

Таким чином, трудовим законодавством встановлено прямий обов’язок дотримання працівником правил внутрішнього трудового законодавства того підприємства, установи чи організації на якому він працює, а їх порушення передбачає встановлену законом відповідальність.

Зокрема, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п.3 ч.1 ст.40 КЗпП).

Таким чином, за порушення медичним працівником Правил внутрішнього трудового розпорядку до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення, а також звільнення.

Для пацієнта закладу охорони здоров’я.

Зазвичай, закладами охорони здоров’я розробляються локальні акти - Правила внутрішнього розпорядку для хворих, що затверджуються головним лікарем та які визначають права та обов’язки хворого під час звернення за медичною допомогою та перебування у лікарні. Такі Правила є у вільному доступі та розміщуються закладами охорони здоров’я на своїх офіційних сайтах, а також на території своїх приміщень. Зазвичай передбачається обов’язок пацієнта підтримувати чистоту та порядок у палаті, дотримуватись режиму тиші, обережно поводитися з обладнанням та інвентарем.  Також встановлюється заборона палити у палатах та коридорах, грати в азартні ігри, зберігати заборонені предмети, розмовляти через вікна з іншими пацієнтами та відвідувачами, лежати або сидіти на ліжках у верхньому одязі, тощо.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про психіатричну допомогу», власник психіатричного  закладу або уповноважений ним орган зобов'язаний: знайомити осіб, яким надається психіатрична допомога, або їх законних представників  із правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу. Чіткого закріплення такого обов’язку для інших закладів охорони здоров’я не передбачається.

Так, згідно ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.

Для відвідувачів.

Поширеною є практика розробки закладом охорони здоров’я окремих Правил відвідування (допуску до) пацієнтів, які затверджуються наказом головного лікаря, та у яких визначаються певні обов’язки відвідувачів, серед яких : обов’язок дотримуватись чистоти і порядку, не порушувати спокій хворих відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; не заходити у стаціонар у верхньому одязі; не сидіти в палатах на ліжку, відвідувати хворих лише в певні дозволені години, тощо.

Відповідно Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 592 від 15 червня 2016 року (надалі – Порядок), Правила допуску до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у ВІТ, повинні бути у вільному доступі для усіх осіб, які відвідують пацієнтів у ВІТ закладів охорони здоров’я будь-якої форми власності та організаційно-правової форми. При чому не має значення державний чи приватний це заклад охорони здоров’я. Разом з тим, конкретних норм що б регулювали питання часових рамок доступу до хворих в інших відділеннях закладу охорони здоров’я на даний момент немає.

Зазвичай у кожному закладі охорони здоров’я встановлюються конкретно визначені години, у які дозволяється відвідування хворих. Однак, варто зазначити, що у деяких випадках потреба доступу до хворого (який перебуває не у ВІТ, а у звичайній палаті) певних осіб, наприклад священика, адвоката, нотаріуса, працівника поліції може бути терміновою та не співпадати з визначеними годинами відвідування закладу охорони здоров’я.

Стаття 287 Цивільного кодексу України та п. к ч.1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» гарантують пацієнту, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, право на допуск до нього інших медичних працівників (осіб, які займаються медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації – ч.1 ст.77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»), членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. Однак законом не  уточнюється, що допуск для даної категорії осіб повинний бути без будь-яких часових обмежень та незалежно від визначених годин відвідування передбачених локальними актами закладу охорони здоровя.

Тому, позитивним було б закріплення на законодавчому рівні права таких осіб відвідувати хворих пацієнтів без будь-яких часових обмежень, а також зазначення таких положень закладами охорони здоровя у Правилах допуску до хворих.

У Правилах може передбачатись, що у разі порушення відвідувачем встановлених у них вимог, що зумовлюють право на відвідування пацієнтів, наприклад  перебування особи у нетверезому стані, порушенні спокою пацієнтів, відвідувача можуть не допустити до хворого, попросити усунути порушення, або ж покинути палату хворого. У випадках, коли дії відвідувача містять ознаки правопорушення, може бути викликана поліція та особу притягнуто до адміністративної відповідальності (наприклад, за дрібне хуліганство ст.173 КУпАП).

Якщо відвідувач вважає, що правда на його стороні та йому протиправно відмовляють у побаченні з хворим, можна подавати письмові скарги на ім’я завідувача відділення, головного лікаря, зазначаючи усі істотні обставини, зокрема прізвище, ім’я, по-батькові хворого, його палату та відділення в якому він перебуває, свій статус по відношенню до хворого, зазначаючи також хто саме, за яких обставин та коли не допустив у палату. Окрім цього, можна також вдатись і до виклику поліції за фактом порушення медичним працівником гарантованих прав пацієнта, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» одним із завдань поліції є охорона прав і свобод людини.

5
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення