Розгляд вимог немайнового характеру не може здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження (ВС/КЦС у справі № 391/35/19 від 26.05.2021)

Фабула судового акту: У 2017 р. в процесуальні кодекси було введено поняття «малозначної справи» та обмеження таких справ у можливості касаційного перегляду. Особисто мені важко було звикати до такої «несправедливості» в оскарженні, а ще важче пояснити клієнту, чому касаційний суд вважає малозначною справу із ціною позову трохи менше мільйона. Досі пам’ятаю ту розмову і очі мого співрозмовника по «п’ять копійок». Поступово до нововведення всі звикли. Однак, актуальність теми не вичерпалась.

До суду звернувся Банк із вимогою про стягнення кредитної заборгованості з позичальника.

Позичальник в свою чергу подав зустрічний позов про визнання даного кредитного договору недійсним з тих підстав, що він не підписував анкету-заяву про приєднання до умов кредитування, на документі насправді не його підпис.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний. Зокрема, на думку суду, Банк не довів належними доказами, що саме позичальник підписав анкету-заяву. Отже, позичальник не погодив основні і істотні умови кредитного договору.

Апеляційний суд погодився із винесеним рішенням та підтримав висновки про те, що банк не довів наявність договірних відносин із відповідачем.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями Банк подав касаційну скаргу. Незаконність рішень Скаржник обґрунтовував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ця справа є малозначною, оскільки за зустрічним позовом заявлені вимоги нематеріального характеру, а тому справа мала бути розглянута в загальному провадженні, а не у спрощеному.

По суті спору банк зазначав, що дії відповідача (зміна ліміту, перевипуск картки) підтверджують укладення кредитного договору. Крім того, позичальник здійснювала часткові погашення заборгованості певний час, що спростовує висновки судів по суті справи.

ВС визнав касаційну скаргу обґрунтованою та дійшов до висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС не надавав оцінки фактичним обставинам справи, оскільки позбавлений права досліджувати докази.

Однак, наголосив на тому, що апеляційним судом допущено грубе порушення процесуальних норм права.

ВС вказав на непорушність принципу змагальності сторін у судовому процесі, що гарантується ст. 12 ЦПК України. В тому числі, цей принцип реалізується через право сторони приймати участь у судових засіданнях.

Як вбачається із матеріалів справи, апеляційний суд визнав справу малозначною та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України.

ВС наголосив на тому, що суд апеляційної інстанції помилково відніс дану справу до малозначних.

Адже, відповідно до змісту ч. 1 ст. 176 ЦПК України, вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

У справі, що переглядається, предметом позову є немайнова вимога - про визнання кредитного договору недійсним.

Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Зазначене порушення апеляційного суду позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду.

Аналізуйте судовий акт: Малозначна справа є такою у силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції (ВС/КЦС № 761/23962/17 15.01.2019)

Наслідки не повідомлення учасника справи про розірвання договору із адвокатом: чи можна обмежити право на оскарження судового рішення? (ВС/КЦС у справі N 300/2642/19 від 14.04.2021).

Відеотрансляція засідання. Відкритість судового процесу не для суддів? (ВП ВС по справі № 9901/118/20 від 8 квітня 2021).

Одна палата - дві думки: чи може прокурор оскаржити вирок, якщо угода про примирення не відповідає ККУ? (ОКРЕМА ДУМКА ВС/ККС по справі #395/773/18 від 19.02.2021)

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 391/35/19

провадження № 61-7814св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача - Ярохович Тетяна Анатоліївна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня

2020 року у складі судді Мумиги І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у складі колегії суддів:

Кіселика С. А., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 11 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Вказувало, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань належним чином не виконувала, у зв`язку із чим у неї станом на 11 грудня 2018 утворилася заборгованість у розмірі 66 030,39 грн, яка складається з: 12 804,91 грн - основна заборгованість; 25 587,87 грн - відсотки за користуванням кредитом; 24 017,12 грн - пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина);

3 120,49 грн - штраф (процентна складова).

Ураховуючи зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 11 серпня 2010 року у розмірі 66 030,39 грн.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що анкету-заяву від 11 серпня 2010 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг вона не підписувала і підпис, який знаходиться в цій заяві, їй не належить.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про надання банківських послуг, що був укладений між нею та АТ КБ «ПриватБанк», у формі анкети-заяви про приєднання до Умов

і Правил надання банківських послуг від 11 серпня 2010 року.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області

від 15 лютого 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1

до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області

від 16 січня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір про надання банківських послуг, що був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у формі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 11 серпня 2010 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме відповідач підписувала

з АТ КБ «ПриватБанк» договір у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, погоджувала з банком умови про предмет договору, розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитом, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, комісії, штрафів) за порушення зобов`язання

у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, та строк дії такого договору, а тому позовні вимоги банку необґрунтовані та не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення,

а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області

від 16 січня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 заперечує проти доводів позивача щодо укладання кредитного договору і наявності між нею та банком кредитних правовідносин, а АТ КБ «ПриватБанк» на спростування вказаного належних та допустимих доказів суду не надав, тому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та задоволення зустрічного позову

ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду,

АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ця справа є малозначною, оскільки за зустрічним позовом заявлені вимоги нематеріальногохарактеру, а тому справа мала бути розглянута в загальному провадженні, а не у спрощеному.

Зазначає, що договір від 11 серпня 2010 року укладено з додержанням вимог письмової форми.

Належних доказів, що підпис в анкеті-заяві від 11 серпня 2010 року належить не ОСОБА_1 , а іншій особі, матеріали справи

не містять.

В анкеті-заяві правильно зазначені паспорті дані відповідача, дата народження, місце проживання, номер мобільного телефону, дівоче прізвище матері відповідача, яке відоме лише їй.

Під час укладення договору відповідач мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, укладення договору було добровільним, відповідало її внутрішній волі.

Договір виконаний з боку банку, а саме 04 квітня 2012 року ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та надано картку

№ НОМЕР_1 із кредитним лімітом в розмірі 800,00 грн, який було збільшено до 8 900,00 грн.

Отримання картки підтверджується фотографуванням відповідача

з карткою.

Наразі картку було перевипущено. Оскільки відповідача було ідентифіковано 11 серпня 2010 року, то при перевипуску карток підписання нової анкети не було потрібно.

Також договір частково виконувався ОСОБА_1 , оскільки заборгованість вона частково погашала, у тому числі і після перевипуску карток.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справа № 428/2873/17 (провадження № 61-1056св17) та

від 08 липня 2019 року справа № 923/760/18.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 серпня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит

у розмірі 4 000,00 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання

до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг

і Тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Однак надана

АТ КБ «ПриватБанк», як доказ укладення кредитного договору, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг

у ПриватБанку є такою, що її зміст прочитати не можливо (а.с. 12, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05 жовтня

2013 року ОСОБА_1 05 жовтня 2013 року уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

На виконання ухвал Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2019 року та 14 червня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» листом від 11 липня 2019 року за № 193996-ВБ повідомило, що надати до суду оригінал кредитного договору не вбачається можливим, оскільки

в архівах банку такий не виявлений (а.с. 134, т. 1).

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщено на сайті: https://privatbank.ua/terms/

(а.с. 13-28, т. 1).

Згідно з розрахунком, наданим АТ КБ «ПриватБанк», станом на 11 грудня 2018 року відповідач має заборгованість 66 030,39 грн, яка складається

зі: 12 804,91 - основна заборгованість; 25 587,87 грн - відсотки за користуванням кредитом; 24 017,12 грн - пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3 120,49 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 8-11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області

від 16 січня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом

АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. Розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області

від 15 лютого 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним у розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції на час перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

УхвалоюКропивницького апеляційного суду від 05 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою АТ «ПриватБанк» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2020 року.

УхвалоюКропивницького апеляційного суду від 23 березня 2020 року підготовчі дії у справі закінчено. Призначено справу за позовом

АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною першою статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

У справі, що переглядається, предметом позову є немайнова вимога - про визнання кредитного договору недійсним.

Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про те, що зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження за наявними

у справі матеріалами.

Зазначене позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено не повно, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо розподілу судових витрат

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково

(стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції

(стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь-яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк