Постанова

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 428/2873/17

провадження № 61-1056св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Дронської І. О., Карташова О. Ю., Яреська А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що сторони 15 жовтня 2007 року уклали кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому відповідно до умов цього правочину було збільшено до 8 000 грн, зі сплатою 36 % річних з кінцевим терміном повернення до 31 липня 2016 року. Позичальник не виконала належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, тому станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 39 436,77 грн, яка складається з: 7 538,49 грн заборгованості за кредитом, 27 331,51 грн заборгованості зі сплати відсотків, 2 212,64 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1 854,13 грн штрафу (процентна складова).

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 436,77 грн.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору неукладеним.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що вона не укладала з банком кредитного договору, кошти за цим правочином не отримувала ні з каси банку, ні на свій поточний рахунок, якого відкрито також не було.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просила визнати неукладеним кредитний договір від 15 жовтня 2012 року, нібито підписаний між сторонами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 липня 2017 року (в складі судді Журавель Т. С.) у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано неукладеним кредитний договір від 15 жовтня 2012 року, сторонами якого зазначено ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами взагалі не було укладено кредитного договору в належній (письмовій) формі, оскільки в анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, відсутня вказівка на будь-який розмір кредитного ліміту у відповідній графі. Також в анкеті-заяві відсутня будь-яка позначка навпроти будь-якої послуги в графі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПАТ КБ «ПриватБанк», прошу надати мені перераховані нижче послуги».

В анкеті-заяві також немає посилання на розмір та грошову одиницю коштів, які, за твердженнями позивача, були надані у кредит, на відсотки за користування кредитом, на порядок зміни розміру кредитного ліміту, тобто можливого тіла кредиту, на порядок та строки повернення кредиту, на наслідки неповернення коштів позичальником, тощо.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2012 року, що станом на 28 лютого 2017 року складає 37 082,64 грн, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 7 538,49 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 27 331,51 грн, а також судові витрати у розмірі 2 151,41 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зібраними у справі доказами підтверджено укладення 15 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 кредитного договору. Підписанням заяви-анкети ОСОБА_4 приєдналась до запропонованих банком умов та тарифів. Відповідно до укладеного договору від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_4 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, поповнювала рахунок за спірним договором у терміналі самообслуговування для погашення заборгованості, зараховувала перекази з електронної системи банку «Приват24» на свій картковий рахунок за спірним договором та сплачувала передбачені щомісячні страхові платежі.

Крім того, ОСОБА_4 постійно до 25 січня 2015 року поповнювала рахунок за спірним договором у терміналі самообслуговування для погашення заборгованості, зараховувала перекази з електронної системи банку «Приват24» на свій картковий рахунок за спірним договором та сплачувала передбачені щомісячні страхові платежі.

Оскільки позичальник належним чином не виконала умови кредитного договору, тому утворилася заборгованість перед банком, яка і підлягає до стягнення на користь кредитора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою апеляційного суду від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Банк недоліки апеляційної скарги не усунув, тому апеляційний суд зобов'язаний був повернути її скаржнику, проте ухвалою від 22 серпня 2017 року постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

Між сторонами взагалі не було укладено кредитного договору в належній (письмовій) формі. Підписана сторонами анкета-заява не може вважатися кредитним договором, оскільки у ній відсутні умови, які передбачені для кредитних договорів.

Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те, що підписання відповідачем анкети-заяви свідчить про її ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 жовтня 2012 року ОСОБА_4, ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», у якій зазначено, що вона згодна з тим, що ця анкета-заява разом з пам'яткою клієнта, правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між банком та нею договір про надання банківських послуг, вона ознайомилась та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які надані їй для ознайомлення у письмовому виді.

ОСОБА_4 зобов'язалась виконувати вимоги умов та правил користування надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх зміною на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк»-www.privatbank.ua.

Після підписання кредитного договору ОСОБА_4 була надана кредитна картка № НОМЕР_1, термін дії якої - до липня 2016 року.

Відповідно до витягу з тарифів, базова сплата відсотків за користування кредитними коштами банком встановлена - 3 % на місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, що, відповідно, складає 36 % річних.

Суди також встановили, що 15 жовтня 2012 року проведено старт карткового рахунку за кредитною карткою № НОМЕР_1, картковий ліміт - 800 грн; 31 жовтня 2012 року проведено зниження кредитного ліміту, кредитний ліміт - 330 грн; 19 березня 2013 року збільшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 8 000 грн; 01 грудня 2014 року зниження кредитного ліміту, кредитний ліміт - 396,50 грн; 12 травня 2015 року збільшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 7 570 грн.

Встановлено, що відповідач за первісним позовом на власний розсуд визначилася у виборі контрагента та визначені умов спірного договору.

Як вбачається з виписки з рахунку за кредитною карткою перший платіж за покупку товару ОСОБА_4 здійснено 21 жовтня 2012 року.

Суди також встановили, що ОСОБА_4 за спірним договором постійно (до 25 січня 2015 року) поповнювала рахунок у терміналі самообслуговування для погашення заборгованості, зараховувала перекази з електронної системи банку «Приват24» на свій картковий рахунок за спірним договором та сплачувала передбачені щомісячні страхові платежі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За нормами частин першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк»позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.

Саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.

Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_4 належним чином не виконував, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що зібраними у справі доказами підтверджено укладення 15 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 кредитного договору. Підписанням заяви-анкети ОСОБА_4 приєдналась до запропонованих банком умов та тарифів. Відповідно до укладеного договору від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_4 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, поповнювала рахунок за спірним договором у терміналі самообслуговування для погашення заборгованості, зараховувала перекази з електронної системи банку «Приват24» на свій картковий рахунок за спірним договором та сплачувала передбачені щомісячні страхові платежі.

Оскільки позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, тому утворилася заборгованість перед банком, яка і підлягає до стягнення на користь кредитора.

При цьому апеляційним судом наведено розрахунок при задоволенні грошової вимоги, досліджено його обґрунтованість та правильність.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний судом порушено порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, зокрема, після невиконання вимог ухвали від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно було повернути скаржнику, оскільки на виконання вимог цієї ухвали банк направив платіжне доручення про сплату судового збору, що підтверджується цінним листом з описом. Проте при відкритті поштового конверту провідним спеціалістом відділу діловодства та обліку звернень громадян апеляційного суду було відсутнє платіжне доручення про сплату судового збору, тому апеляційний суд правильно постановив ухвалу від 22 серпня 2017 року, якою запропонував ПАТ КБ «ПриватБанк» усунути недоліки апеляційної скарги.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що між сторонами взагалі не було укладено кредитного договору в належній (письмовій) формі, оскільки підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С.Висоцька

В.В. Пророк