Проблеми інституту недружнього поглинання. Сучасний стан в Україні

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПОХОДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ НЕДРУЖНЬОГО ПОГЛИНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ. СУЧАСНЕ СТАНОВИЩЕ ДАНОГО ІНСТИТУТУ В УКРАЇНІ

На початку хочу зазначити, що інститут недружнього поглинання на практиці знайшов своє закріплення у терміні «рейдерство» (з англ. Ride – несподіваний захват), і багато фахівців і спеціалістів користується саме таким визначенням. Я також підтримую цю позицію, тому що на мою думку, термін «рейдерство» більш емоційно та контрастно відображає суть явища, ніж суто юридичний термін «недружне поглинання», і тому надалі в тексті будемо використовувати саме поняття «рейдерства». Юридичного визначення термінів “рейдер” й “рейдерство” в Україні немає. Отже, визначити, що таке “рейдерство” ми можемо винятково на підставі непрямих ознак і за аналогією з тим, що називають “рейдерством” в інших державах.

У класичному сьогоднішньому виді рейдерство з’явилося із введенням в оборот акцій, чому його і пов’язують з капіталістичною економікою. Завдяки акціям, що вільно обертаються на ринку, з’явилася можливість придбання компанії без згоди її фактичного власника. При цьому рейдерством на Заході називають як звичайне і законне придбання компанії без згоди фактичного власника й менеджменту, так і силове захоплення з метою зміни власника. Фактично сьогодні в цивілізованому світі розповсюджений тільки перший тип рейдерства, дозволений, контрольований і врегульований законом.

Очевидно, і в Україні треба відокремлювати легальне, законне недружнє поглинання, що може бути, навіть корисно для національної економіки, оскільки вибиває з ринку неефективний менеджмент і власників, від протиправного захоплення, при якому неминуче порушується закон і порушується права власників акцій чи учасників товариств.

Рейдерство, як вид поглинання, на сучасному етапі має декілька підвидів, у діапазоні від зовсім легальної діяльності, до протиправного, насильного захоплення прав акціонерів та власників підприємств, яке може супроводжуватися цілим комплексом злочинів, від корупції, до фізичного насильства.

Перший тип рейдерства є «найлегшим» і взагалі не пов’язаний із захопленням корпоративних прав, це – доволі часто застосовуваний мінори- тарними акціонерами корпоративний шантаж власника з метою більш вигідного продажу своїх акцій. На Заході такий вид рейдерства називається «грінмейлом», він відокремлюється від рейдерства, оскільки вважається, що метою рейдера в цьому випадку є не одержання прибутку від перепродажу акцій, а встановлення повного контролю над бізнесом.

Другий вид – так зване “біле рейдерство”. Рейдер діє винятково за законом, використовуючи існуючи прогалини законодавства, організовує скупку акцій або боргів підприємства, намагається тимчасово погіршити його економічне й фінансове становище, понизити в ціні його акції, впливає на процедури банкрутства і санації підприємства.

Третій вид – “сіре рейдерство”. Тут уже мова йде про балансування на грані закону, однак, з певними його порушеннями. Для “сірого рейдерства” характерне використання фальсифікованих документів, подвійного реєстру, незаконних зборів акціонерів, використання незаконних рішень суду.

Четвертий вид – найсерйозніший, “чорне рейдерство” порівнюється з бандитизмом. Тут теж використаються фальсифіковані документи та інші методи “сірого рейдерства”, але значно більше уваги приділяється корумпованості чиновників різного роду адміністрацій, міністерств, представників правоохоронних органів, суддів. Фактично, корупція – це і є базис “чорного рейдерства”.

Однак крім корупційних рішень, “чорне рейдерство” характеризується обов’язковим застосуванням фізичного насильства для реального втілення цих рішень у життя.

Тут слід зазначити, що грань між “білими”, “сірими” й “чорними” рейдерами дуже розмита, тому на практиці визначити з яким саме видом рейдерів ти маєш справу, дуже важко.

Читайте статтю: Антимонопольне протистояння або розслідування у справі рітейлерів

Недосконалість законодавства приводить до того, що спочатку проведена в “білих рукавичках” операція, яку можна було віднести до першого типу – “гринмейлу”, вимагає для свого завершення “сірих” й “чорних” методів. Саме тому в українському суспільстві останнім часом рейдерство й бандитизм стали синонімами.

Процедура захоплення корпоративних прав

У своїй діяльності рейдери використають наступні схеми й методи:

1. Використання міноритарного пакета та неправосудних судових рішень, які визначають, що добросовісний акціонер взагалі акціонером не є, не може приймати участі в зборах акціонерів і т.д., (для розмивання контрольного пакета)

2. Покупка боргів підприємства, його штучне банкрутство або початок процедури санації.

3. Скупка міноритарних пакетів акцій, на фондовому ринку або безпосередньо в дрібних власників, з метою створення контрольного пакета.

4. Маніпуляції з реєстрами власників.

Найбільше широко використовується схема додаткової емісії міноритарного пакета:

А) Блокування судом участі в зборах акціонерів власника пакета 50%+1 акція (і більше).

Б) Прийняття зборами, без участі власника контрольного пакета, рішення про заміну керівництва.

В) Ухвалення рішення про додаткову емісію акцій, що розмиває контрольний пакет.

При цьому , додаткова емісія часто використається і як засіб протидії рейдерам (для розмивання придбаного ними пакета). Також вона використовувалася як засіб приватизації, для розмивання контрольного пакета, що перебуває в руках держави.

Сприяє використанню даної схеми відсутність в Україні закону про акціонерні товариства.

Користується популярністю схема скупки боргів підприємства з наступним початком процедури банкрутства або санації підприємства. При цьому, підприємство, найчастіше, навмисне заводиться в боргову яму власним менеджментом.

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ АКЦІОНЕРІВ І ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ЗАХОПЛЕННЮ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

Існує декілька схем, завдяки яким власник може захистити свої майнові права, використовуючи лише цивільно-правові засоби захисту і не вдаючись до протиправних дій, які застосовуються рейдерами.

Читайте статью: Законодатель предоставил участнику (акционеру) хозяйственного общества право обращаться в суд с производным иском от имени всего общества

Найцікавіше тут те, що навіть власники дрібних пакетів акцій ( так звані міноритарні акціонері) можуть зіграти дуже суттєву роль у процесі протидії процедурі недружнього поглинання.

Так, міноритарний акціонер може інсценувати перевірку державних органів на підприємстві ( у першу чергу – податкових) Маючи у своєму розпорядженні отримані від нього дані, перевіряльники можуть швидко знайти порушення і застосувати санкції.

Міноритарій може звертатися безпосередньо до органів МВС і прокуратури, заявляючи, що менеджмент компанії тими чи іншими діями порушує закон, скажімо, перевищуючи свої повноваження. Правоохоронці зобов’язані брати до уваги всі подібні заяви й проводити перевірки зазначених у них фактів.

Крім того, міноритарний акціонер може звернутися до суду з позовом про визнання незаконним договору купівлі-продажу великого пакета акцій. Сенс такого звернення полягає у тому, що в якості забезпечення позову заявник може попросити суд заблокувати пакет мажоритарного акціонера, що позбавить останнього права голосу на загальних зборах акціонерів.

Ще один спосіб тиску на власника контрольного пакета з боку міноритаріїв — подача заяви до Антимонопольного комітету. Будь-яка угода з придбання пакета акцій від блокуючого (25%) до контрольного (50%+1) має бути погоджена з АМК. Непогоджена угода загрожує великими штрафами.

Найбільш поширеним методом впливу на керівництво підприємства залишається блокування зборів акціонерів. Закон дає дуже багато підстав для їх блокування – неповідомлення, порушення термінів повідомлення про збори акціонерів, неподання інформації, тощо. Власник дрібного пакета акцій подає позов про порушення своїх прав до суду, вимагаючи в якості забезпечення заборонити проведення зборів акціонерів. А якщо число міноритаріїв досить велике, всі вони діють узгоджено, у власника контрольного пакета мало шансів провести легітимні збори акціонерів.

Наступним засобом захисту власних корпоративних прав є додаткова емісія акцій, яка допоможе розмити сформований рейдерами контрольний пакет.

Важливим елементом захисту є врегулювання процедури свідчення акцій або часток у статутному фонді товариств у їх статутних документах ( із зазначенням процедури голосування, необхідної кількості голосів для легітимності зборів та ін.)

НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ І НЕДЕРЖАВНИХ СТРУКТУР У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЗАХИСТУ ПРАВ АКЦІОНЕРІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.

На початку зими минулого року з різкою критикою української влади виступили представники транснаціональних корпорацій, що працюють в Україні. Вони вважають за необхідне більш інтенсивно реформувати національне законодавство з метою ліквідувати практику корпоративного рейдерства.

Євросоюз запропонував українському уряду звернути невідкладну увагу на необхідність адаптації до сучасних умов корпоративного законодавства й прийняття антирейдерских мер. Діловий бюлетень компанії Dow Jones розкритикував бездіяльність української влади і підкреслив, що в такому випадку нівелюється перспектива збільшення іноземних інвестицій в Україну.

Аналогічні оцінки містяться у звіті по розвитку перехідних економік, організації EBRD. Фахівці EBRD віднесли Україну до групи країн з найгіршою якістю корпоративного законодавства (поряд з Азербайджаном, Білорусією і Таджикистаном). У свою чергу, Росія, а також ще вісім держав, у числі яких колишні радянські республіки Вірменія, Казахстан, Молдавія, Латвія й Литва, віднесена до групи країн, законодавство яких практично повністю відповідає міжнародним стандартам.

Нарешті, був опублікований звіт Європейського банку реконструкції й розвитку (ЕБРР), у якому вказується, що головним пріоритетом для України повинно стати забезпечення належного корпоративного керування і прозорості.

Читайте статтю: Кража компании. Как это может быть.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ПРОЦЕСАМИ КОНЦЕНТРАЦІЇ В УКРАЇНІ

Анализируйте судебный акт: Рейдерська атака скасована (Постанова Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/592/15 від 30 листопада 2015р., судді: Губська Л. В., Ісаєнко Ю. А., Оксененко О. М.)