Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:

1) формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

2) нормативно-правове регулювання у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) координація діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

4) забезпечення розроблення та затвердження типових програм для постраждалих осіб, а також методичних рекомендацій щодо їх виконання;

5) забезпечення розроблення та затвердження типових програм для кривдників, а також методичних рекомендацій щодо їх виконання, у тому числі з урахуванням віку, стану здоров’я, статі кривдника;

6) здійснення методичного забезпечення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

7) затвердження стандартів надання соціальних послуг постраждалим особам та методики визначення потреб територіальних громад у створенні спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб;

8) здійснення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

9) забезпечення створення та функціонування Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, здійснення повноважень держателя цього реєстру.

{Частину першу статті 7 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 4073-IX від 20.11.2024 }

2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

2) забезпечення функціонування служб підтримки постраждалих осіб та здійснення контролю за їхньою діяльністю;

3) координація підготовки фахівців суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

4) організація та/або проведення соціологічних, психолого-педагогічних та інших досліджень, у тому числі загальнонаціональних і регіональних, щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства;

5) збирання, аналіз і поширення відповідно до законодавства інформації про домашнє насильство, удосконалення системи показників у формах державної статистичної звітності щодо запобігання та протидії домашньому насильству;

6) здійснення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, моніторингу стану виконання суб’єктами, визначеними пунктами 1-3 частини першої статті 6 цього Закону, законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, практики його застосування, заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, підготовка та оприлюднення щорічного звіту за результатами моніторингу;

7) надання суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, методичної та практичної допомоги, з’ясування проблемних питань у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та вжиття вичерпних заходів для їх розв’язання;

8) підготовка та оприлюднення щорічного звіту про стан реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

9) ведення обліку даних про діяльність загальних і спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб на загальнодержавному рівні;

10) звітування перед центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

{Частина друга статті 7 в редакції Закону № 4073-IX від 20.11.2024 }