1. Положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються:
1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна;
2) правочинів з цінними паперами;
3) фінансових послуг;
4) продажу товарів торговельними автоматами;
5) електронних комунікаційних послуг;
{Пункт 5 частини першої статті 13 в редакції Закону № 2529-IX від 16.08.2022 }
6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв'язку;
7) надання платіжних послуг.
{Частину першу статті 13 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 1591-IX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022}
2. Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:
1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;
2) основні характеристики продукції;
3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;
4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;
5) інші умови поставки або виконання договору;
6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;
7) вартість електронних комунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;
{Пункт 7 частини другої статті 13 в редакції Закону № 2529-IX від 16.08.2022 }
8) період прийняття пропозицій;
9) порядок розірвання договору.
У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.
3. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.
Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв’язку і оплачується через оператора електронних комунікацій.
{Абзац другий частини третьої статті 13 в редакції Закону № 2529-IX від 16.08.2022 }
4. Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.
Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.
У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.
Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев'яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.
5. У разі коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:
1) надання послуги або поставка товару електронними засобами зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку розірвання договору, визначеного у частині четвертій цієї статті, про що споживачеві було повідомлено у підтвердженні інформації;
2) ціна товару або послуги залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;
3) договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця);
4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними;
5) договір стосується доставки періодичних видань;
6) договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.
6. Якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.
У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару продавець повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.
Продавець може використовувати стандартну умову у договорі про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим товаром. Така умова вважатиметься справедливою, якщо:
1) інший товар відповідає меті використання замовленого товару;
2) має таку ж або кращу якість;
3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.
Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути повідомлений перед укладенням договору в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
7. До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п'ятою - дев'ятою статті 12 цього Закону.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Оформлення замовлення товару через сайт є отриманням оферти, а прийняття товару через пошту є акцептом після якого договір купівлі-продажу товару на відстані вважається укладеним (Суд від 09 жовтня 2017р. у справі № 235/1462/17)
Торгівля товарами через інтернет повноцінно існує вже років десять в Україні, проте її детальної нормативної регламентації поки що не запроваджено. На щастя, суди вже починають розбиратися в е-комерсі, зокрема в стадіях укладання та виконання правочинів в електронній формі. Це рішення суду апеляційної інстанції ухвалено за наслідками розгляду позову про захист прав споживача, який вважав, що інтернет –продавець ввів його в оману і намагався повернути придбаний товар та сплачені кошти керуючись законодавством про захист прав споживачів. (ч. 5, ст. 12 ЗУ "Про захист прав споживачів). І хоча суд відмовив споживачу, це рішення цікаве наступним.
Суд визнав замовлення товару на сайті, доставку товару покупцю поштою, підписання покупцем акт приймання –передачі товару та сплату коштів за товар договором купівлі-продажу товару укладеним на відстані відповідно до ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів». При цьому моментом укладання договору – акцептом оферти вважається підписання покупцем акту-приймання передачі товару. Такий висновок суду базується на визнанні Угоди користувача, яка містилася на сайті, і з якою кліком погодився покупець, публічним договором передбаченим ст. 633 ЦК України.
Пункт Угоди користувача містив припис про таке: «єдиним засобом відшкодування, яке надається Користувачеві у разі невідповідності фактичних умов продажу оферті, є надання користувачеві (одержувачу) права відмовитися від отримання і прийняття відповідного Товару та вимагати повернення сплаченої за нього вартості, а також вартості доставки Товару до пункту видачі (якщо суми фактично були оплачені Платником). Одержувач має право скористатися даним правом до моменту підписання документів, які підтверджують отримання Товару (зокрема документів перевізника про доставку відправлення з Товаром Одержувачеві).»
Тобто, покупець мав право відмовитися від договору купівлі-продажу товару тільки до підписання ним акту-приймання передачі товару, що і стало підставою для суду для відмови у задоволенні позову про захист прав споживача. Адже позивач хотів повернути кошти вже після отримання товару та наполягав, щоб продавець забрав свій товар у вказаному позивачем місці. Суд підкреслив, що в даному випадку стаття 12 ЗУ "Про захист прав споживачів" - права споживача в разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями" - НЕ застосовується.
Окрім цього, що не менш важливо, суд використав як докази у справі сторінки з інтернету, в тому числі архівні сторінки, на яких був розміщений текст Угоди споживача.
Слід додати, що це рішення суду апеляційної інстанції оскаржено у касаційному порядку, тому слід спостерігати за остаточним вердиктом.