При наїзді на відкритий люк каналізації для стягнення шкоди головне правильно визначити балансоутримувача території на якій сталося ДТП (ВС/КЦС у справі № 639/2132/18 від 30 жовтня 2019 р.)

Фабула судового акту: Ще декілька років тому стягнути шкоду заподіяну автомобілю поганим станом доріг було утопією. Незрозуміло було як подавати такі позови взагалі, зокрема як фіксувати факт заподіяння шкоди при наїзді автомобілем саме ямою та хто саме повинен нести за це відповідальність. Суд не бачив причинно-наслідковий зв'язок між ямою на дорозі та зламаним колісним диском, а інспектори ДАЇ не вважали пошкодження автомобілю через наїзд на яму ДТП або взагалі могли забрати права у водія «для выяснения».

На щастя стан речей у цьому питанні змінюється на краще, і при правильній поведінці водій цілком може розраховувати на відшкодування шкоди заподіяною автомобілю через суд за рахунок балансоутримувача дороги насиченої ємністю. Інша справа, що балансоутримувач замість того щоб лагодити таку дорогу витрачає кошти на оскарження рішень на користь водіїв, а після усіх оскаржень все одно добровільно не виконує рішення суду… Але це вже інший бік нашого життя.

Цікавість цієї справи полягає в тому, що водій в’їхав не просто в яму на дорозі, а наїхав на відкритий люк оглядового колодязя на дорозі. У такий ситуації на відповідача були два кандидати: комунальне підприємство по ремонту і будівництву автошляхів міста та комунальне підприємство водоканал міста. І справді хто ж винен у такій ситуації? Водій подав позов відразу проти обох комунальних підприємств із солідарними вимогами, в тому числі і про моральну шкоду.

Суд першої інстанції стягнув шкоду з КП водоканал міста. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і стягнув шкоду з КП по ремонту та будівництву автошляхів міста. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції.

ВС підкреслив, що «кришка оглядового колодязя є елементом автомобільної дороги, який дозволяє безперервний, безпечний і зручний рух транспортних засобів» і є «елементом дорожнього об`єкта». Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).

Водночас ВС зазначив, що відповідно до Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30 березня 1994 р. за дороги, які перебувають у комунальній власності відповідають комунальні дорожньо-експлуатаційні організації, а не водоканали. Тобто, КП по ремонту і будівництву автошляхів міста в даному спорі є балансоутримувачем, і оскільки ДТП сталося внаслідок незадовільного стану елементу дорожнього об’єкту повинно відшкодувати заподіяну шкоду водію на підставі ст. 1166 ЦК України.

Слід додати, що основоположним доказом у такій категорії справ є протокол про притягнення до адмінвідповідальності керівника балансоутримувача за ст. 140 КУпАП - "Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт". Такий протокол у матеріалах справи був, проте інспектор поліції притягнув до відповідальності керівника КП водоканалу, а не пізніше визначеного судом апеляційної інчтанції справжнього балансоутримувача.

Аналізуйте судовий акт: Відсутність даних про перебування дерева на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації обумовила відповідальність саме органу місцевого самоврядування за його падіння (ВС/КЦС,справа №200/22129/16-ц,04.09.19)

ВС/КЦС погодився з висновками судів про те, причинами заподіяння власнику транспортного засобу матеріальної шкоди, є неналежне виконання обов`язків відповідної служби автомобільних доріг (ВС/КЦС, № 369/4095/16-ц,02.09.19)

Шкода заподіяна обваленням фасаду будівлі на автомобіль відшкодовується балансоутримувачем споруди, в даному випадку ОСББ, в повному обсязі ( Апеляційний суд Одеської області у справі 522/21016/15-ц від 20.08.2018 р)

Орган місцевого самоврядування несе відповідальність за невиконання його обов`язків щодо забезпечення безпечних, комфортних умов дорожнього руху та забезпечення учасників дорожнього руху відповідною інформацією (ВС/КЦС, 742/3127/16-ц,06.06.19)

Відповідальність за пошкодження автомобіля через поганий стан дороги несе БАЛАНСОУТРИМУВАЧ (ВС/КЦС № 0508/1310/2012 від 13.03.2019)

На міську комунальну службу, яка не забезпечила належний догляд за зеленими насадженнями, внаслідок чого дерево пошкодило автомобіль, покладається відповідальність за спричинену шкоду (ВС/КЦС, справа № 211/1489/13-ц, 28.02.19)

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 639/2132/18

провадження № 61-14133св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач 1 - комунальне підприємство «Харківводоканал»,

відповідач 2 - комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд»,

третя особа 1 - ОСОБА_2 ,

третя особа 2 - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» на постанову Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал»), комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (далі - КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд»), який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь 238 952 грн 64 коп. майнової шкоди та 30 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 06 квітня 2016 року в районі перехрестя вул. Баварської та просп. Любові Малої у м. Харкові при наїзді на люк колектора № 13033 автомобілем марки Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу, відбулось відкриття цього люку з подальшим перевертанням та пошкодженням автомобіля, про що інспектором УПД ГУНП в Харківській області відносно начальника РЕД Новобаварського району КП «Харківводоканал» ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 140 КУпАП.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент проведення дослідження становить 438 420 грн 81 коп., ринкова вартість такого автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) 311 903 грн 78 коп., а ринкова вартість автомобіля після ДТП - 72 951 грн 14 коп.

Пошкодження автомобіля ОСОБА_1 сталось через неналежний стан люку оглядового колодязя, що знаходився на проїзній частині дороги у закритому стані, але відкрився після проїзду переднього колеса, та став перешкодою при контактуванні з ним заднього колеса автомобіля позивача, що призвело до втрати керування та перекидання вказаного автомобіля.

Посилаючись на те, що 05 жовтня 2016 року він продав пошкоджений у ДТП автомобіль за 72 951 грн 14 коп., у зв`язку з чим вартість майнової шкоди, завданої йому становить 238 952 грн 64 коп., а також те, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та зазнав душевних страждань, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 238 952 грн 64 коп. Стягнуто з КП «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що пошкоджена конструкція люку, який став причиною ДТП, є невід`ємною частиною системи водопостачання, яка знаходяться у користуванні КП «Харківводоканал», перебуває на його утриманні та технічному обслуговуванні, у зв`язку з чим обов`язок відшкодування завданої позивачу майнової та моральної шкоди покладено саме на КП «Харківводоканал».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційні скарги КП «Харківводоканал» та ОСОБА_2 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 238 952 грн 64 коп. Стягнуто з КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, та стягуючи завдану позивачу шкоду з КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», врахував, що балансоутримувачем території, на якій сталась ДТП за участі транспортного засобу ОСОБА_1 , є КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», яке повинно здійснювати контроль за станом та якістю дорожнього покриття вказаної території, а також розташованих на дорозі каналізаційних споруджень.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У липні 2019 року КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги відсутність протиправного діяння КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», що є однією з підстав для відшкодування шкоди відповідно до приписів 1166 ЦК України. Крім того, апеляційним судом помилково не враховано, що колектор заводу № 13033 знаходиться на балансі КП «Харківводоканал», на яке покладено обов`язок огляду зовнішнього стану колодязів, наявність кришок, цілісність люків тощо.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У серпні 2019 року ОСОБА_2 та КП «Харківводоканал» подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без мін.

Відзив ОСОБА_2 мотивовано тим, що прийнята апеляційним судом постанова відповідає практиці Верховного Суду, є законною та обґрунтованою, оскільки саме на власника автомобільної дороги покладається обов`язок постійного контролю за станом усіх елементів доріг, включаючи люки.

Відзив КП «Харківводоканал» мотивовано тим, що територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, як власник автомобільних доріг і вулиць міста, уповноважила КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» на здійснення експлуатаційного ремонту та утримання вулично-дорожньої мережі населеного пункту. Кришка оглядового колодязя є елементом автомобільної дороги, який дозволяє безперервний, безпечний і зручний рух транспортних засобів, тому саме на КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» покладається обов`язок щодо належного контролю за експлуатаційним станом цього елемента дорожнього об`єкта.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 639/2132/18 з суду першої інстанції, зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 квітня 2016 року в районі перехрестя вул. Баварської та просп. Любові Малої у м. Харкові при наїзді на люк колектора № 13033 автомобілем марки Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , відбулось відкриття цього люку з подальшим перевертанням та пошкодженням автомобіля, про що інспектором УПД ГУНП в Харківській області відносно начальника РЕД Новобаварського району КП «Харківводоканал» ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення частиною четвертою статті 140 КУпАП.

02 грудня 2016 року постановою Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП.

Вказана справа про адміністративне правопорушенням розглядалась судами неодноразово.

19 грудня 2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова винесено постанову, якою закрито провадження по справі відносно ОСОБА_2 у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно експертного висновку № 169, складеного 06 липня 2016 року, та додаткового експертного висновку № 16 складеного 26 лютого 2018 року експертом-автотехніком ОСОБА_3 , з урахуванням заданих обставин даної ДТП водій автомобіля марки «Volkswagen Jetta» ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці рухаючись по просп. Постишева, повинен був з моменту відкриття люку, діяти згідно вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України. В дорожній обстановці, що склалася, водій ОСОБА_1 при управлінні автомобілем марки «Volkswagen Jetta», реєстраційній номер НОМЕР_2 , не міг своєчасно виявити перешкоду для руху його транспортного засобу, оскільки люк знаходився на проїжджій частині дороги, до того ж покритий асфальтобетонним покриттям, і містився у своєму технологічному місці, та не міг представляти перешкоду для руху водієві автомобіля, а лише після наїзду переднього правого колеса автомобіля відкрився і почав загрожувати небезпеці руху автомобіля, тому в даному випадку водій ОСОБА_1 не мав можливості своєчасно виявити перешкоду для руху транспортного засобу, що раптово виникла перед заднім колесом керованого ним автомобіля, та діяти у відповідності до п.12.3 ПДР.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

У частині першій статті 24 Закону № 3353-XII передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», який чинним від 01 січня 1998 року (далі - ДСТУ 3587-97).

Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими.

Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління «Укравтодору», а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 розділу 2 «Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» Єдиних правил).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» є балансоутримувачем дороги, на якій сталась ДТП за участі автомобіля позивача, а тому повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, проте допустив бездіяльність, що є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування ОСОБА_1 завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджуються з висновком апеляційного суду, який врахувавши характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяння позивачу моральних страждань, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у визначеному судом розмірі, який відповідає засадам розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення в відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення у цій частині підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов