Правова думка в частині належної виплати компенсації за піднайом житлових приміщень військовослужбовцями

Питання забезпечення військовослужбовців житлом завжди було одним з самих проблематичних в країні, особливо під час переходу на контрактну армію. Умови сьогодення, нажаль, також не сприяють відчуттю соціальної захищеності військових в частині забезпечення службовими житловими приміщеннями або грошової компенсації за піднайом, адже орендувати житло коштує майже половину грошового забезпечення військового.

21.03.2018 року набули чинності зміни в абзаці п’ятому пункту 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до яких у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов’язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.

При цьому забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Незважаючи на трьохмісячний строк визначений Законом органам державної влади для приведення своїх нормативно-правових документів у відповідність, лише з 03.01.2019 року постановою КМУ від 27 грудня 2018 р. № 1160 реалізація права на отримання компенсації військовим рядового, сержантського та старшинського складу стала можливою. Але одиниця розміру розрахунку компенсації зменшилась з мінімальної заробітної плати до мінімального прожиткового мінімуму.

Фактично, після подання військовослужбовцями відповідного рапорту та визначених порядком документів, виникли суперечності в частині неоднозначності тлумачення правових норм та проявів правового пуризму з сторони відповідних підрозділів штабів військових частин та адміністрацій правоохоронних органів, а саме:

• витребування довідки з бюро технічної інвентаризації, витребування довідки з бюро технічної інвентаризації за адресою військової частини;
• обов’язкової реєстрації місця проживання військовослужбовців за місцем дислокації військової частини.

Згідно пункту 5 порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) ними житлових приміщень затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.06.2013 року №450, до переліку документів для отримання грошової компенсації входить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім’ї.

Відповідно ст.. 2, п 1. ч1. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав. Загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Пунктами 1 та 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводиться відповідно до порядку затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Пунктом 57 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, про об’єкти та суб’єктів таких прав (обтяжень) містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, їх обтяження щодо одного об’єкта нерухомого майна, наявні в Державному реєстрі прав, а також відомості з його невід’ємної архівної складової частини, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, їх обтяжень щодо такого об’єкта нерухомого майна.

Бюро технічної інвентаризації(далі - БТІ) здійснювало реєстрацію речових прав на нерухоме майно до 31.12.2012 року і може надати інформацію лише згідно відомостей реєстрових книг або за результатами пошуку в сховищах копії правовстановлювального документа, яка не систематизована за персональними відомостями про особу, саме тому довідка може бути видана тільки за конкретною адресою (згідно інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації).

Незрозумілим залишається визначення адреси за якою необхідно провести перевірку та отримати довідку БТІ, при цьому від військовослужбовців вимагається отримати довідку БТІ за адресою військової частини, що не має доцільності, якщо облік службових приміщень ведеться у військовій частині. Порядком не визначено територіальну складову довідки з БТІ, що слід розуміти як вимогу отримання інформаційної довідки саме з міста (населеного пункту) де військовослужбовець безпосередньо проходить військову службу та змушений винаймати (орендувати) житлове приміщення, що також це впливає на розмір грошової компенсації, а не за місцем реєстрації місця проживання (місцем дислокації військової частини). Жодним нормативно-правовим документом не передбачено вимога довідки БТІ саме за місцем реєстрації місця проживання.

З вищенаведеного слід розуміти, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є актуальною та не обмежується строком актуальності від 31.12.2012 року, повноваження реєстрації речових прав на нерухоме майно переданні виключно Державним реєстраторам, інформація з архіву БТІ оцифровується та вноситься до реєстру, це підтверджується зокрема відсутністю посилання в отриманих військовослужбовцями інформаційних довідках, витягах про зазначення строку актуальності інформації та дає підстави вважати про наявність або відсутність речових прав на нерухоме майно, що призводить до втрати актуальності надання довідки з БТІ в загалі.

Згідно пункту 5 Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.06.2013 року №450, до переліку документів для отримання грошової компенсації входить копія довідки про реєстрацію місця проживання(перебування) видані органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім’ї, який проживає разом з ним.

Пунктами 14 та 15 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 року №1081 встановлено, що службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом.

Відповідно до п.2 порядку затвердженого постановою КМУ від 26.06.2013 року №450 розмір розрахунку проводиться в залежності від адміністративно-територіальної одиниці де військовослужбовець проходить службу та від кількості членів сім’ї.

Оскільки за певних життєвих обставин військовослужбовець може не мати можливості зареєструвати місце проживання у військовій частині, органи державної влади не мають повноважень змушувати реєструвати місце проживання за адресою реєстрації військової частини для реалізації права на отримання службового житлового приміщення або компенсації за піднайом(найом) житлового приміщення.

Статтею 33 Конституції України встановлено, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частиною 10 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п.7 правил реєстрації місця проживання, що затвердженні постановою КМУ від 2 березня 2016 р. № 207 встановлено, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, існуючі нормативно-правові акти лише уточнюють умову розрахунку розміру компенсації, та жоден з них не містить обов’язкову правову норму реєстрації місця проживання військовослужбовця за місцем проходження військової служби.

Згідно ч. 1, 2 ст. 47 та ст.48 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Зміст визначених порядком документів зводиться до підтвердження відсутності службового, власного, або іншого придатного житлового приміщення що відповідає вимогам житлового законодавства в населеному пункті за місцем проходження військової служби При цьому органи державної влади не мають дискреційних повноважень і зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено ч.2. ст. 19 Конституції України та дотримуватись принципу верховенства права.

Згідно ч. 1,2 ст. 47 та ст.48 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

З практики ЄСПЛ, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму (пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом). Надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів призводить до порушення верховенства права.

Підсумовуючи вищевикладене, можна прийти до висновку, що вимога надання довідки БТІ, зокрема довідки за адресою військової частини не має правового обґрунтування, оскільки не передбачена жодним нормативно-правовим документом як і обов’язкова реєстрація місця проживання військовослужбовця за адресою військової частини.

Автор статті: Полищук Константин