Позовна давність у спорі про поділ майна - не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі. (ВС КЦС справа №212/10842/19 від 12.05.2022 р.)

Фабула судового акту: Жінка звернулась з позовом де просила суд встановити факт їх спільного проживання з чоловіком однією родиною без реєстрації шлюбу та просила визнати спірну квартиру їх спільним сумісним майном у зв’язку із чим здійснити поділ такої між ними.

Свої вимоги пояснювала тим, що до 2003 року вона перебувала у шлюбі з чоловіком. Потім вони розвелись - але помирившись - продовжили спільне проживання в її однокімнатній квартирі. На початку 2013 року він поїхав на заробітки в райони Крайньої півночі та заробив гроші. Для покращення житлових умов вона продала належну їй однокімнатну квартиру, він додав зароблені гроші, і вони придбали трикімнатну квартиру, яка була зареєстрована на нього. У зазначеній квартирі і оселилась їх родина (вони з першим сином, а згодом у них народився і другий син). Проте потім, у них склалися вкрай неприязні стосунки, відповідач став поводитися агресивно, бити та ображати її, виганяти з квартири і з січня 2019 року позивач була вимушена мешкати окремо в орендованій квартирі.

Перша і друга інстанція задовольнили її вимоги (з певними уточненнями). Але відповідач подав касаційну скаргу, де - окрім іншого - наголошував, що перебіг позовної давності розпочався з моменту придбання і реєстрації квартири за відповідачем (з 2013 року) - тож такий пропущено. Крім того, доводив відсутність доказів їх спільного проживання.

ВС КЦС, приймаючи справу до розгляду, пояснив наступне:

Щодо позовної давності для вимог про поділ майна чоловіка і жінки, що проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу:

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ст. 72 СК України).

Тлумачення ст. 72 СК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що:

• в силу вказівки в ч.2 ст. 74 СК правила передбачені для позовної давності для поділу майна подружжя поширюються і на випадки поділу майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі;
• законодавець розмежував випадки для подружжя, коли позовна давність застосовується (після розірвання шлюбу) та коли не застосовується (коли шлюб не розірвано). Вочевидь, такий же критерій має бути і щодо позовної давності для поділу майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Тобто, позовна давність не застосовується коли жінки та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. І, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінки та чоловік припиняють проживають однією сім`єю.

Щодо доказів спільного проживання чоловіка і жінки однією сім’єю:

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абз. 1 ч. 2 ст. 3 СК України).

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Кодексу.

У постанові ВС КЦС від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18), сказано, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю».

У постанові ВС КЦС від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), зроблено висновок, що «проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини».

Отже у цій справі: Встановивши спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявність між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність факту спільного проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

А оскільки суди встановили, що сторони спільно проживали до січня 2019 року в спірній квартирі, після чого внаслідок сварок позивач пішла, тому перебіг позовної давності почався з лютого 2019 року, отже позовна давність позивачем не пропущена.

Аналізуйте судовий акт: При поділі спільного майна подружжя не є обов`язковим внесення на депозитний рахунок суду грошової компенсації, якщо про припинення своєї частки у спільному майні і про отримання компенсації заявляє сам позивач (ВС/КЦС справа № 760/789/19);

Поділ майна подружжя направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника є «вживанням права на зло» (ВС/КЦС у справі №723/826/19 від 11.08.2021);

Як розділити майно між двома його співвласниками: «поділ» майна чи «виділ» частки в натурі? (ВС/КЦС у справі № 310/7011/17 від 28.07.2021);

Суд визнав майнові права забудовника на гаражі спільним сумісним майном подружжя та здійснив виділ частки іншому з подружжя, а щодо частини, яка залишилась поділив між спадкоємцями (Деснянський районний суд м. Києва справа № 754/6578/17 від 27.11.2019 р.).

Постанова

Іменем України

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 212/10842/19

провадження № 61-12920св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року у складі судді Дехти Р. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання спірного майна спільним сумісним майном та поділ спільного сумісного майна.

Позов мотивований тим, що з відповідачем по справі ОСОБА_2 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 2000 року, який 08 вересня 2003 року був розірваний у встановленому законом порядку. В період перебування сторін у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу сторони помирились та продовжили спільне проживання та сімейні стосунки, однак без повторної реєстрації шлюбу. Під час спільного подружнього життя сторони мешкали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , що належала дідові позивача ОСОБА_5 , який мешкав разом зі сторонами до смерті та заповів цю квартиру позивачу ОСОБА_6 , яку остання успадкувала.

На початку 2013 року відповідач ОСОБА_2 поїхав на заробітки в райони Крайньої півночі (Росія), де перебував до листопада 2013 року та заробив гроші. З метою покращення житлових умов позивач продала належну їй однокімнатну квартиру, додавши зароблені відповідачем гроші, сторони сумісно придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка була зареєстрована на ім`я відповідача ОСОБА_2 . У зазначеній квартирі оселилась родина ОСОБА_7 - тобто сторони у справі та їх син ОСОБА_8 . Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народився другий син ОСОБА_9 .

В 2017 році між сторонами ОСОБА_6 та ОСОБА_2 склалися вкрай неприязні стосунки, відповідач став поводитися агресивно, бити та ображати її, виганяти з квартири. З січня 2019 року позивач була вимушена мешкати в орендованій квартирі, оскільки відповідач ОСОБА_2 забрав всі правовстановлюючі документи та технічний паспорт на спірну квартиру та заперечував право позивача на нерухоме майно.

ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила:

встановити факт її та ОСОБА_2 спільного проживання без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства з 2003 року до січня 2019 року;

визнати квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном, яке набуте під час спільного проживання без реєстрації шлюбу;

розділити між нею та ОСОБА_2 спільне сумісне майно та визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання спірного майна спільним сумісним майном та поділ спільного сумісного майна, задоволено повністю.

Встановлено факт спільного проживання без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства з 2003 року до січня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне сумісне майно та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2029,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач по справі ОСОБА_2 у період часу з 15 липня 2005 року по 15 лютого 2013 року та з 22 лютого 2013 року по 16 грудня 2013 року був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що раніше належала позивачу по справі ОСОБА_6 та була відчужена третім особам за договором купівлі - продажу від 14 грудня 2013 року. Позивач по справі ОСОБА_10 , дитина сторін по справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 з 06 березня 2015 року. Внаслідок фактичних шлюбних відносин у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась друга спільна дитина - син ОСОБА_11 , про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складений відповідний актовий запис № 1240, де сторони записані батьками та спору із цього приводу не існує. ОСОБА_12 зареєстрований в спірній квартирі з 12 травня 2016 року. Саме під час сімейного життя, а саме 23 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу в результаті спільної праці за спільні кошти придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю сторін. ОСОБА_2 вважав, що перебіг позовної давності розпочався 25 грудня 2013 року, коли позивач дізналася про реєстрацію права власності на придбану спірну квартиру на ім`я ОСОБА_2 , чим вважала порушеними її права, тому строк звернення до суду сплинув 25 грудня 2016 року. Але зазначений відповідачем строк позовної давності було перервано, оскільки в матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_13 , що була написана ним в присутності сина ОСОБА_8 03 квітня 2018 року про те, що останній прийняв на себе зобов`язання сплатити ОСОБА_6 аліменти у розмірі 60 000 грн та передати квартиру АДРЕСА_2 , тобто фактично відповідач ОСОБА_2 визнав свій обов`язок передати майно співвласнику - ОСОБА_6 03 квітня 2018 року, однак фактично цього не зробив, чим порушив права співвласника. Таким чином позовну давність слід рахувати з 04 квітня 2018 року, яка станом на момент звернення ОСОБА_10 , станом на 24 грудня 2019 року пропущена не була.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюДніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року змінено в частині визначення початку періоду встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2003 року, встановивши факт спільного проживання без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року.

Доповнено рішення суду абзацом наступного змісту: «визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,22 кв. м, житловою площею 45,4 кв. м».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення мотивоване тим, що колегія судів погодилась з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем по справі факту спільного проживання сторін по справі однією родиною без реєстрації шлюбу та наявність правових підстав для визнання придбаної 25 грудня 2013 року квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю позивача та відповідача та, як наслідок, розподілу спірної квартири між сторонами, проте вважала помилковим висновок суду першої інстанції про можливість встановлення факту спільного проживання сторін по справі однією родиною без реєстрації шлюбу з 2003 року, оскільки Сімейний кодекс України набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, оскільки суд дійшов помилкового висновку про переривання строку позовної давності 03 квітня 2018 року, оскільки в даному випадку 25 грудня 2013 року відбулась подія, а саме придбання спірної квартири, з якої почався відлік позовної давності, і, відповідно, він сплив 26 грудня 2016 року, оскільки про порушення свого права позивач дізналась в 2017 році, коли у сторін по справі склались неприязні відносини, а з позовом до суду позивач звернулась 29 грудня 2019 року, що свідчить про те, що позовна давність позивачем не пропущена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 липня 2021 року ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; зупинити виконання та дію рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року на період розгляду справи судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди в своїх рішеннях не навели жодних достатніх та достовірних доказів факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, посилаючись на недопустимі та непрямі докази, що суперечать сталій судовій практиці та правовим висновкам Верховного Суду. Суди відступили від правових висновків, в яких колегія суддів погодилась із висновками судів, що лише показами свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Суди побудували свої висновки на підставі показань свідків, допитаних судом з порушенням порядку, встановленого процесуальним законом, що свідчить про недопустимість як доказів вказаних свідчень. Крім того, з вказаних показань не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та задоволення позову. Суди не врахували, що наявність у сторін спільного сина не може свідчити про наявність спільного бюджету, ведення спільного господарства, спільних витрат на придбання майна в інтересах сім`ї, а свідчить лише про те, що сторони мали інтимні відносини як чоловік та жінка. Суди не спростували походження зароблених відповідачем коштів як особистого майна. Суди неправильно застосували норми права про позовну давність, пропуск якої є самостійною підставою для відмови в позові. Суд першої інстанції правильно зазначив, що перебіг позовної давності в даному випадку розпочався 25 грудня 2013 року, коли з показань позивача, наданих нею особисто в судовому засіданні, суд встановив, що саме в день придбання квартири остання дізналась про реєстрацію права власності на ім`я відповідача, що вважала порушенням її права власності. Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції в цій частині, не навів жодної події, яка б свідчила про те, що позивач дізналась про порушення свого права в 2017 році.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту спільного проживання, визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на частину квартири, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 212/10842/19. Витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання (дії) рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року відмовлено.

У серпні 2021 року матеріали цивільної справи № 212/10842/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі до 08 вересня 2003 року. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_8 .

Після офіційного розірвання шлюбу сторони продовжили сумісне проживання, ведення спільного господарства та побуту однак без офіційної реєстрації шлюбу.

За актом, який складено сусідами - мешканцями будинку АДРЕСА_3 , у спірній квартирі АДРЕСА_2 , з 2013 року по січень 2019 року проживали однією сім`єю ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та їх діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_12 .

Відповідно до довідки, наданої Криворізькою об`єднаною міською довідково - інформаційною службою «НОВА КОМ» 21 січня 2021 року, у спірній квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та їх діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_12 . Позивач ОСОБА_14 зареєстрована у вказаній квартирі з 06 березня 2015 року.

ОСОБА_2 у період часу з 15 липня 2005 року по 15 лютого 2013 року та з 22 лютого 2013 року по 16 грудня 2013 року був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що раніше належала позивачу по справі ОСОБА_6 та за договором купівлі - продажу від 14 грудня 2013 року була відчужена ОСОБА_15 .

Внаслідок фактичних шлюбних відносин у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась друга спільна дитина - син ОСОБА_11 , про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складно відповідний актовий запис №1240, де сторони записані батьками.

З постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2019 року вбачається, що в січні 2019 року ОСОБА_6 зверталась до Покровського відділення поліції Криворізького ВП ГУ національної поліції в Дніпропетровській області з приводу притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного характеру.

Позиція Верховного Суду

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

У частинах першій, другій статті 74 СК України (у редакції, чинній станом на 01 січня 2004 року) передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року), якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тлумачення норм глави 8 СК України свідчить, що поділ майна здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18), на яку посилається відповідач в касаційній скарзі, зроблено висновок, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19), ), на яку посилається відповідач в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (стаття 89 ЦПК України).

Встановившиспільне проживання, ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявність між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту спільного проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по січень 2019 року.

В касаційній скарзі відповідач зазначив про недопустимість доказів, на підставі, яких суди зробили вказаний висновок.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Так, в судовому засіданні 27 жовтня 2020 року були допитані в якості свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за заявою представника позивача ОСОБА_18 , яка зроблена в даному судовому засіданні.

Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі (частини перша - третя статті 91 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що 09 червня 2020 року ОСОБА_19 заявила клопотання про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2020 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 27 жовтня 2020 року о 13-00 годині.

За таких обставинсвідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 допитані з порушенням порядку, визначеного ЦПК України, а тому їх показання є недопустимими.

В той же час не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Беручи до уваги інші досліджені та оцінені судами письмові докази та показання свідка, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування в цій частині судових рішень.

Посилання в касаційній скарзі в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права щодо позовної давності, оскільки апеляційний суд зазначив про початок перебігу з 2017 року, колегія суддів частково приймає з таких підстав.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частини перша - друга статті 20 СК України).

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 СК України).

Тлумачення статті 72 СК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що:

в силу вказівки в частині другій статті 74 СК правила передбачені для позовної давності для поділу майна подружжя поширюються і на випадки поділу майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі;

законодавець розмежував випадки для подружжя, коли позовна давність застосовується (після розірвання шлюбу) та коли не застосовується (коли шлюб не розірвано). Вочевидь, такий же критерій має бути і щодо позовної давності для поділу майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Тобто, позовна давність не застосовується коли жінки та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. І, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінки та чоловік припиняють проживають однією сім`єю.

У справі, що переглядається, суди встановили, що: сторони спільно проживали до січня 2019 року в спірній квартирі, після чого внаслідок сварок позивач пішла. Тому перебіг позовної давності почався з лютого 2019 року, і тому позовна давність позивачем не пропущена.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позовна давність не пропущена, але помилився щодо початку її перебігу в 2017 році.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду не свідчать про те, що судові рішення в частині обчислення позовної давності ухвалені з порушенням норм матеріального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню;судові рішення зміні в мотивувальній частині; в іншій оскарженій частині судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому їх слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року в частині обчислення позовної давності змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук