Позовна давність під час війни: які строки реально застосовуються судами?

Питання обчислення та застосування позовної давності в умовах воєнного стану залишається одним із найгостріших у судовій практиці. Початкова абсолютна зупинка перебігу строків, запроваджена законодавцем у перші місяці повномасштабного вторгнення, поступається місцем виваженому процесуальному підходу. Сьогодні судовий процес вимагає від позивачів не просто посилання на факт введення воєнного стану, а реального доказування його негативного впливу на можливість звернення до суду.

Розглянемо, як трансформувалося законодавство, які правові позиції сформувала судова практика та що потрібно враховувати адвокату при підготовці позову або заперечень.

Читайте статтю: Позовна давність (з урахуванням воєнного стану та карантину): з 4 вересня запрацюють зміни до ЦКУ

Законодавча рамка та практика ЄСПЛ

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однак право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю правовою природою потребує регулювання державою і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» від 17.01.2012).

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких — не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України). Слід наголосити, що суд не застосовує наслідки спливу позовної давності з власної ініціативи — відповідно до частини третьої цієї ж статті, про це має письмово заявити сторона у спорі до винесення судом рішення.

Читайте статтю: Позовна давність в земельних спорах щодо лісового фонду: ВП ВС

Баланс рівності сторін у висвітленні ЄСПЛ

Суцільне та невизначене в часі зупинення строку позовної давності ставило в нерівні права учасників судового процесу: воно було направлене виключно на захист позивача, але позбавляло відповідача правової визначеності, заблокувавши у повному обсязі повноцінну роботу інституту позовної давності.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати:

• Юридичну визначеність і остаточність: запобігання ситуаціям безстрокової загрози притягнення до відповідальності;
• Захист потенційних відповідачів: збереження процесуальної здатності спростувати давні позови;
• Запобігання несправедливості: недопущення вирішення справ про події далекого минулого на підставі доказів, що вже втратили достовірність і повноту із спливом часу (рішення у справах «Stubbings and Others v. the United Kingdom», № 22083/93, § 51; «Zolotas v. Greece (№ 2)», № 66610/09, § 43).

Читайте статтю: З якої дати відраховувати позовну давність: з дати поставки чи дати останньої оплати?

Еволюція спеціальних режимів: від карантину до скасування воєнної норми

Протягом тривалого часу в Україні діяли спеціальні норми щодо продовження та зупинення строків позовної давності:

Карантин: Відповідно до п. 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину. Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 установлено карантин з 12.03.2020, який тривав до 30.06.2023 (згідно з постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236).

Воєнний стан: Згідно з п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України № 2102-IX), перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану.

Ключові зміни: Закон № 4434-ІХ

Законодавець переглянув концепцію автоматичного зупинення строків. 14.05.2025 Верховна Рада України прийняла Закон України № 4434-ІХ, яким скасовано норму про зупинення перебігу позовної давності під час воєнного стану шляхом вилучення п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України.

Закон підписано Президентом України 02.06.2025, опубліковано — 03.06.2025. Вказаний акт набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування — з 04.09.2025 року.

Це означає, що, починаючи з 04 вересня 2025 року, строк позовної давності більше не призупиняється автоматично у період дії воєнного стану.

Важливо враховувати, що скасування автоматичного зупинення з 04 вересня 2025 року не означає початок відліку позовної давності наново. Йдеться саме про поновлення невикористаного залишку строку.

До прикладу, якщо до березня 2020 року особа вже вичерпала 2 роки із загального трирічного строку позовної давності, то після 04 вересня 2025 року в її розпорядженні залишається лише 1 рік, що гарантує дотримання балансу прав обох сторін спору. Про це детальніше в окремому блоці нижче.

Користуйтеся консультацією: Позовна давність за кредитами

Обов’язок доказування та поважність причин пропуску: повернення до класичного стандарту

Позовна давність є інститутом матеріального права, а тому її сплив унеможливлює процесуальне «поновлення» строку у тому розумінні, як це застосовується до процесуальних дій. Втім, за приписом частини п’ятої статті 267 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту, якщо суд визнає причини пропуску позовної давності поважними.

З набранням чинності Законом № 4434-ІХ (з 04.09.2025) судова практика остаточно повернулася до традиційного розподілу тягаря доказування. Саме на позивача покладено обов’язок довести, що строк було пропущено з поважних причин. Це безпосередньо випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, щодо обов’язковості доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Сам по собі факт дії воєнного стану в країні більше не є безумовною підставою для поновлення або зупинення перебігу давності.

Алгоритм розрахунку та відновлення перебігу залишку строків

Скасування п. 19 Перехідних положень ЦК України означає відновлення перебігу невикористаного залишку строку, а не його відлік наново. На практиці це вимагає від адвоката математичного вирахування періоду «паузи» (карантинного та воєнного пільгових режимів) із загального строку.

Приклад з судової практики: Якщо особа дізналася про порушення свого права у березні 2018 року і до моменту запровадження карантинних пільг (березень 2020 року) вже минуло 2 роки із передбачених законом трьох, то з 04 вересня 2025 року перебіг давності відновлюється лише на невикористаний 1 рік. Отже, границя для звернення до суду без ризику застосування наслідків спливу давності за цим зобов’язанням припадає на вересень 2026 року.

Стратегія процесуального захисту для адвоката

У нинішніх правових реаліях процесуальна робота представника сторони спору вимагає зміщення акцентів залежно від процесуального статусу клієнта:

Для представника позивача: Необхідно відмовитися від загальних посилань на Укази Президента про введення воєнного стану та сформувати індивідуальну доказову базу (ч. 5 ст. 267 ЦК України). Переконливими для суду доказами поважності пропуску строків є безпосереднє проходження військової служби в ЗСУ, перебування особи в зоні активних бойових дій чи тимчасової окупації, а також факти знищення правовстановлюючих документів внаслідок обстрілів, що підтверджується актами ДСНС або витягами з ЄРДР.

Для представника відповідача: Варто враховувати, що суд не має права застосувати позовну давність з власної ініціативи. Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України, ключовим завданням адвоката відповідача залишається своєчасне подання письмової заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до винесення рішення судом першої інстанції.

Висновок

Підсумовуючи висвітлену тему, слід зазначити, що законодавче скасування автоматичного зупинення перебігу позовної давності під час воєнного стану підвело риску під тривалим періодом процесуальної невизначеності та повернуло цей інститут до його класичного функціоналу.

Сьогодні в судових спорах повністю відновлено базовий стан: все функціонує за стандартними правилами ЦК та ГПК України, як і раніше. Воєнний стан більше не виступає автоматичною підставою для зупинення строків, а суди повернулися до суворого оцінювання доказів. Для позивача це означає обов’язок персонально обґрунтовувати та доводити поважність кожного дня прострочення через призму індивідуальних обставин, тоді як для відповідача — можливість ефективно захищатися від прострочених вимог, спираючись на фундаментальний принцип правової визначеності та прецедентну практику ЄСПЛ.

Автор статті: Вікторія Онишко, адвокат АБ «Романа Сацик

Джерело: ЮП