П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправною відмову УМВС зарахувати йому до вислуги років на пільгових умовах час навчання в Ташкентському вищому танковому командному училищі

в період з 1 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року; зобов'язати УМВС провести відповідний перерахунок.

На обґрунтування позовних вимог, пославшись, зокрема, на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_01_28/pravo1/KMP92393.html?pravo=1> (у редакції станом на час призначення пенсії; далі - постанова

№ 393), а також наказу Міністерства оборони України від 8 серпня 1994 року № 205 «Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2005_05_30/pravo1/REG422.html?pravo=1>, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 вересня 1994 року за № 212/422 (далі - наказ № 205), вказав, що вищезазначений період навчання підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії у пільговому обчисленні (один місяць за півтора).

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 9 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від

4 березня 2013 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 9 червня 2015 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

30 червня 2015 року ОСОБА_9 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеного рішення суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві ОСОБА_9 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень: Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року № 1950-VІІ «Про загальний військовий обов'язок», постанови № 393, постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року № 1290 «Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і грошової допомоги цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям»

(далі - постанова № 1290), пункту 55 Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року (справа № К/13735/09), яка, на думку ОСОБА_9, підтверджує неоднакове правозастосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що навчання у Ташкентському вищому танковому командному училищі не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а отже, і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909191/ed_2015_05_14/pravo1/T223200.html?pravo=1> «Про військовий обов'язок і військову службу», що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, неодноразово висловленій, зокрема, у постановах від 27 березня 2012 року (справа № 21-7а12), 1 жовтня 2013 року (справа № 21-330а13), 16 квітня 2013 року

(справа № 21-107а13) тощо. Також зазначив, що спірний період навчання позивача в Училищі не підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії у пільговому обчисленні відповідно до наказу № 205, оскільки не є проходженням військової служби і не може бути зарахований до вислуги років взагалі.

Натомість, у рішенні, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що період навчання в Іркутському вищому військовому авіаційному інженерному училищі відповідно до законодавства, що було чинним на момент навчання позивача, віднесений до дійсної військової служби та зараховується до вислуги років на пільгових умовах - один місяць за півтора - без залежності від того, перебувала особа на строковій або надстроковій дійсній військовій службі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява ОСОБА_9 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Проте мотивами для відмови у позові ОСОБА_9 слід вважати такі.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорах цієї ж категорії у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 листопада

2014 року (справа № 21-495а14) міститься висновок про те, що спірні відносини щодо зарахування часу навчання позивача у Далекосхідному вищому загальновійськовому командному училищі мають бути врегульовані законодавством колишнього СРСР, яким не було передбачено обчислення вислуги років на пільгових умовах військовослужбовцям строкової служби, до яких прирівнювалися курсанти військово-учбових закладів, у тому числі й ті, котрі проходили службу у віддаленій місцевості.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_9 у період з

1 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року проходив навчання в Ташкентському вищому танковому командному училищі у віддаленій місцевості СРСР - у м. Чирчик Узбецької РСР.

Постановою № 393 Кабінет Міністрів України установив, зокрема, порядок та умови обчислення вислуги років для призначення пенсій для осіб офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

У пункті 3 постанови № 393 міститься виключний перелік підстав для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, до яких не належить період навчання у Ташкентському вищому танковому командному училищі з 1 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року.

Водночас, пунктом 4 постанови № 393 установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, - у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Відповідно до пункту 2 постанови № 1290 особи офіцерського складу, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям надстрокової служби мають право на зарахування на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій.

Згідно з розділом ІІ додатку № 1 до постанови № 1290 військову службу осіб офіцерського складу, прапорщики, мічмани та військовослужбовців надстрокової служби, зокрема, з січня 1988 року на території Узбецької РСР (за винятком м. Ташкент) було віднесено до служби у віддаленій місцевості із пільговими умовами обчислення вислуги років - один місяць служби за півтора місяця.

Тобто, законодавством, яке діяло на час навчання ОСОБА_9 у Ташкентському вищому танковому командному училищі, право на зарахування до вислуги років на пільгових умовах періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості згідно із переліком та на умовах, передбачених постановою № 1290, передбачалося для певного кола військових осіб. А саме: для осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців надстрокової служби.

Оскільки ОСОБА_9 на час навчання у Ташкентському вищому танковому командному училищі не належав до цього кола осіб, то підстав для зарахування цього періоду навчання до вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії немає.

За таких обставин, оскільки суд касаційної інстанції правильно вирішив спір, то підстав для задоволення заяви ОСОБА_9 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року немає.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді: М.І. Гриців В.В. Кривенко О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький