ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила: визнати протиправною відмову призначити їй пенсію на пільгових умовах; зобов'язати управління ПФУ призначити їй пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII) з 4 червня 2013 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначила, що вона має необхідний пільговий стаж роботи для призначення пенсії відповідно до вказаної норми.

Суди встановили, що позивач з 20 вересня 1979 року по 20 лютого 2001 року, з 3 травня 2001 року по 31 липня 2002 рік працювала на посаді прядильниці у відкритому акціонерному товаристві (далі - ВАТ) «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» (далі - ЛШК «Волтекс»), а з 1 серпня 2002 року по 14 грудня 2005 року - у приватному акціонерному товаристві (далі - ПАТ) «Волинський шовковий комбінат».

5 березня 2013 року ОСОБА_5 звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії на підставі пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII. Для нарахування пільгової пенсії надала трудову книжку, що підтверджує стаж роботи, та уточнюючі довідки ПАТ «Волинський шовковий комбінат» та ВАТ ЛШК «Волтекс».

Управління ПФУ рішенням від 16 квітня 2013 року № 12 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII, обґрунтовуючи своє рішення відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Зі змісту цього рішення випливає, що до пільгового стажу роботи були зараховані періоди роботи позивача з 20 вересня 1979 року по 20 лютого 2001 року та з 3 травня 2001 року по 31 липня 2002 рік, що становить 17 років 5 місяців 26 днів.

Рішення комісія прийняла на підставі уточнюючих довідок ПАТ «Волинський шовковий комбінат» від 2 лютого 2012 року № 122/01-2 та ВАТ ЛШК «Волтекс» від 23 листопада 2012 року № 701 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідок ПАТ «Волинський шовковий комбінат» від 2 лютого 2012 року № 123/01-2, ВАТ ЛШК «Волтекс» від 28 листопада 2012 року № 714 та 12 лютого 2013 року № 141 про фактично відпрацьовані дні, протягом яких працівник працював повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці при п'ятиденному робочому тижні, відповідно до пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 9 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив. Рішення мотивував тим, що пільговий стаж позивача становить 17 років 5 місяців 26 днів, є меншим 20-річного пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII, а тому відповідач правомірно відмовив у призначенні такої пенсії.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 травня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив: постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд зазначив, що згідно з уточнюючою довідкою ВАТ ЛШТ «Волтекс» від 23 листопада 2012 року № 701 позивач працювала повний робочий день на ВАТ ЛШК «Волтекс» і в періоди з 20 вересня 1979 року по 20 лютого 2001 року, з 3 травня 2001 року по 31 липня 2002 року виконувала роботу за професією «прядильник», а тому з урахуванням зазначеної довідки у позивача наявний пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 червня 2015 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року скасував, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 грудня 2013 року залишив у силі.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що пільговий стаж позивача становить 17 років 5 місяців 26 днів, що підтверджується розрахунком, який управління ПФУ правильно провело відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731; далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2). Цей стаж є меншим необхідного 20-річного пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII, що не дає права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_5 звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У цій постанові касаційний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що робота прядильниці, на якій працювала позивач у період з 28 червня 1995 року по 13 березня 2001 року, відноситься до Списку № 2 і робота на зазначеній посаді упродовж цього часу підтверджується копією трудової книжки, довідкою ВАТ ЛШК «Волтекс» від 14 грудня 2011 року № 847 та довідкою ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» від 6 лютого 2013 року.

Касаційний суд у цій справі, проаналізувавши приписи пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII, дійшов висновку, що робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від того, чи був працівник зайнятий на зазначеній роботі повний робочий день.

Із наведеного убачається неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції пункту «є» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-ХІІ та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «'Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування <http://zakon.rada.gov.ua/go/1058-15>».

Статтею 13 Закону № 1788-ХІІ визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом пункту «є» статті 13 цього Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Отже, робота на виробництві та за професією, зазначеними в названому пункті, на підставі закону виокремлена в окрему категорію робіт та професій серед восьми інших, передбачених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У період роботи ОСОБА_5 професія «прядильниця» була зазначена у Списку виробництв і професій, робота на яких дає робітницям підприємств текстильної промисловості право на отримання пенсії по старості після досягнення 50 років і при стажі роботи в цих професіях не менше 20 років, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1021, у розділі «бавовняне, ватне, льняне, вовняне, шовкове, конопле-джутове, трикотажне, текстильно-галантерейне і валяльно-повстяне виробництво, текстильні цехи у виробництвах штучного і синтетичного волокна». А після прийняття Закону № 1788-ХІІ - у Списку виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583.

Згідно з положенням статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Сутнісний, нормативний, цільовий підхід до розуміння положень пункту «є» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в поєднанні із наведеними вище нормами дає підстави вважати, що призначення пільгової пенсії робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, залежить від наявності підстав та умов, передбачених саме цією нормою права, і не пов'язано з законодавчими передумовами, встановленими для інших категорій осіб, визначених статтею 13 цього Закону, які мають право на пільгову пенсію, але за умов і в порядку, передбачених окремо для кожної категорії таких осіб. Тобто, для призначення пенсії за пунктом «є» статті 13 Закону № 1788-ХІІ особа мала бути робітницею не будь-якого текстильного виробництва, а текстильного виробництва за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, бути зайнятою (працювати) на верстатах і машинах, мати відповідні стаж роботи (не менше 20 років) та вік (50 років). Трудовий стаж для призначення пільгової пенсії на підставі цього пункту підтверджується відповідно до положень Порядку з урахуванням тривалості, складу, режиму і порядку обліку робочого часу для робітниць текстильного виробництва. Для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Нормативні положення щодо обліку, тривалості чи режиму робочого часу, як-от перебування на роботі повний/неповний робочий день (наприклад, як це визначено пунктами «а», «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ), застосування яких приписано до інших категорій осіб, перелік яких наведений у статті 13 цього Закону, до осіб, які заявлять про право на пенсії за пунктом «є» статті 13 зазначеного Закону, не мають застосовуватися.

У значенні наведеного висновку міркування суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про слушність обрахунку управлінням ПФУ пільгового стажу позивача для призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII та Порядку застосування Списків № 1 і № 2 не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому слід зазначити про незастосовність до спірних правовідносин Порядку застосування Списків № 1 і № 2, оскільки, як указано в самому Порядку (пункт 1), цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону № 1788-ХІІ, а звідси - не поширює свою дію на обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «є» статті 13 цього Закону.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_5 підлягає задоволенню в частині скасування як незаконного рішення суду касаційної інстанцій та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2015 року скасувати, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко