Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

Новояворівського міського центру зайнятості (далі - Центр зайнятості) - Мацюк Н.М., Львівської митниці Державної фіскальної служби України - Воробець І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Центру зайнятості до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (правонаступник Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року Центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Митниці про стягнення 13 741 грн 61 коп., виплачених як допомога по безробіттю звільненому працівникові Митниці ОСОБА_11, якого згодом було поновлено на роботі за рішенням суду.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_11 перебував на обліку в Центрі зайнятості з 23 вересня 2011 року по 12 квітня 2012 року та отримав допомогу по безробіттю в розмірі 13 741 грн 61 коп. Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон № 1533-III) зазначені кошти підлягають поверненню працедавцем, оскільки ОСОБА_11 був поновлений на роботі за рішенням суду.

Суди встановили, що ОСОБА_11 працював у Митниці. Наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 29 серпня 2011 року припинено його перебування на державній службі в митних органах України.

23 вересня 2011 року ОСОБА_11 звернувся до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Відповідно до наказу Центру зайнятості від 23 вересня 2011 року ОСОБА_11 наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2012 року у справі № 2а-10268/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року, поновив ОСОБА_11 на роботі та постановив стягнути з Митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2011 року по 13 лютого 2012 року в сумі 22 669 грн 92 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі виконано наказом ДМСУ від 10 квітня 2012 року № 778-к.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Наказом Центру зайнятості від 12 квітня 2012 року ОСОБА_11 знятий з обліку як безробітний та йому припинено виплату допомоги по безробіттю. За період з 23 вересня 2011 року по 12 квітня 2012 року ОСОБА_11 виплачена допомога по безробіттю в розмірі 13 741 грн 61 коп.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року, позов задовольнив повністю.

Суд касаційної інстанції, посилаючись на частину четверту статті 35 Закону № 1533-III та пункт 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219, зазначив, що, зважаючи на те, що Митниця добровільно не повернула Центру зайнятості виплачені ОСОБА_11 кошти, суди обґрунтовано задовольнили позов.

Отримання ОСОБА_11 допомоги по безробіттю та заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування суми допомоги по безробіттю є переплатою коштів для Митниці, а не Центру зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 6, пункту 5 частини другої статті 17, пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Стаття 34 Закону № 1533-III надає Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У зв'язку з цим зазначена справа належить до адміністративної юрисдикції.

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, Митниця звернулася до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 КАС, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III, пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 9 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова) та частини другої статті 17 КАС.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2015 року (справа № К/800/55192/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

У цьому рішенні суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалені судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що при вирішенні справи суди не врахували, що згідно з пунктом 32 Постанови в оплату за час вимушеного прогулу зараховується, зокрема, допомога по безробіттю, і не перевірили доводи відповідача в цій частині, наведені в його запереченні на позов та в апеляційній скарзі.

У разі неврахування в оплаті за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, ця сума коштів для поновленого на роботі працівника є переплатою. Встановлення зазначеної обставини має істотне значення для вирішення спору.

Крім того, касаційний суд зазначив, що при новому розгляді справи судам необхідно також визначитися з її юрисдикційністю з урахуванням того, що відповідно до частини третьої статті 6, пункту 5 частини другої статті 17, пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, в ухвалі цього суду у справі, що розглядається, та ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, неможливо встановити розбіжності у застосуванні цих норм.

Наведене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Львівської митниці Державної фіскальної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький