Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., -

розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року № 108726552201, яким ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 694 787 грн (за основним платежем - на 555 830 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 138 958 грн).

Суди встановили, що ДПІ провела документальну позапланову перевірку ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій за взаємовідносинами з ТОВ «Ставр Груп» та ТОВ «Транс Централ» за період з 1 липня по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2013 року № 691/26552201/36258572 (далі - Акт).

В Акті зазначено, що позивач порушив пункти 198.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4031/ed_2015_05_07/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 198.2 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4037/ed_2015_05_07/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 198.6 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4052/ed_2015_05_07/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 198 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2015_05_07/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК), а саме: занизив ПДВ на загальну суму 555 830 грн.

Підставою для такого висновку стало те, що за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки та про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Ставр Груп» та ТОВ «Транс Централ» встановлено порушення останніми податкового законодавства, зокрема в частині формування податкового кредиту, та зазначено про порушення за ланцюгами постачання.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ставр Груп» та ТОВ «Транс Централ».

На підставі викладених в Акті висновків ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року № 108726552201, яким ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 694 787 грн (за основним платежем - 555 830 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 138 958 грн).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, позовні вимоги ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 травня 2015 року касаційну скаргу ДПІ залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК.

На обґрунтування заяви про перегляд судового рішення ДПІ посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2014 року (справа № К/800/57508/13).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2014_10_14/pravo1/T052747.html?pravo=1>Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, касаційний суд, погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що викладені в Акті висновки про порушення позивачем норм ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_11_08/pravo1/T102755.html?pravo=1> та заниження ПДВ за спірний період є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії договорів поставки, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товару, актів приймання-передачі. Наведене вказує, що ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «Ставр Груп» та ТОВ «Транс Централ» товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження протилежного відповідач до суду не надав.

В наданій для порівняння ухвалі від 3 липня 2014 року (справа № К/800/57508/13) Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що в ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що операції між позивачем та ТОВ «С.К.М. Групп» не мали реального характеру. Документування операцій здійснено по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів ТОВ «С.К.М. Групп». Перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкта оподаткування, несплати податків. Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах із названим контрагентом, дійшли обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій підприємства з ТОВ «С.К.М. Групп», за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок (робіт, послуг).

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, які регулюють формування об'єкта оподаткування та податкового кредиту, але різне вирішення справ ґрунтується на відмінних між собою фактичних обставинах, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийІ.Л. СамсінСудді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.В. КривенкоВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.О. Терлецький